Люди: Агатангел Юхимович Кримський
Видатний лінгвіст
Агатангел Юхимович Кримський (1871 - 1942) - вчений-арабіст, який вніс безцінний внесок в російську та українську науку і літературу.
Народився 1871 року на Волині. Батько - викладач історії в гімназії "білорус зроду, росіяниy по вихованню; мати - полька" (c). Потім батьки переїхали на Київщину і в 5 літ хлопчика віддали до Звенигородського міського училища, де він вчився 5 років. Після того - поступив в Острозьку гімназію, а ще через 4 роки - в Київську колегію Павла Галагана.
Кримський дуже багато читав, то ж ще у Звинигородці батько відбирав у ньго книги, аби малий не попсував собі очі. У Острозі - мешкав у тітки, яка завідувала чималою публічною бібліотекою, то ж міг читати до схочу. Так він ще до гімназії вивчив французьку, а пізніше - англійську, німецьку та інші європейські давні та нові мови. Вже у колегії Кримський почав робити переклади з західноєвропейських мов на українську для рукописного шкільного часопису.
Вищу освіту здобував у Москві, в Лазаревському інституті східних мов.У студентські роки почав займатися науковою діяльністю, та поряд з тим - літературною: друкував художні твори, переклади, критичні статті, публіцистику.
В цей час йому пощастило познайомитись з Іваном Франком, який став для Кримського вчителем і літератури, і життя - політичного та культурного. Саме завдяки Франкові він переклав зі східних мов на українську (вперше!) видатних арабських письменників, чим вельми збагатив українську перекладну літературу. Після закінчення Лазаревського інституту, Кримський вступає до Московського університету і вчиться ще 4 роки, шоб отримати найповнішу філологічну освіту. За цей час він пише статті з історії української літератури, мови, фольклору.
В 1896-1898 роках його відправили до арабських країн працювати в рукописних бібліотеках (переважно в сірійському Бейруті та Лівані), та готуватися до професури. А з 1900 року і 18 літ поспіль він є професором кафедр арабської філології та східної історії. В ці роки число його наукових досліджень та друкованих робіт було просто неймовірним.
Свої праці Агатангел Юхимович пише двома мовами - російською та українською - і переводи, якими ті праці ілюстровані, були також двомовні.
1918 року Кримський переїздить до Києва - в Українську Академію наук його запрошено на кафедру арабо-іранської філології, але з можливістю працювати у царині філології української, бо на той час Агатангел Юхимович написав історичну "Українську граматику" і багато розвідок з історії української мови.
За радянських часів Кримський почав серію досліджень з історії, літератури та мов народів Радянського Союзу, та на жаль багато праць лишилися незавершеними: "Азербайджан", "Історія Грузії", "Джерела життепису Нізамі", "Башкірська мова" та інші.
Спеціалісти вважають, що Кримський знав близько 60 мов: від усіх європейських мов до багатьох мов Азії і Африки, від санскриту до древньогрецької і латини. Окрім того, він досліджував історію літератур, театру та культури багатьох народів, був філологом, істориком, етнографом, перекладачем, письменником.
Вважається, що Кримський як арабіст, зробив для науки більше, ніж всі попередні і сучасні йому вчені.
З "Рубайат" Омара Хайяма
Гей, питво моє кипуче, дар веселої лози!
Мрії дай мені палючі, мудрі думи загаси!
Хто сп'яніє, той одкриє превеликії чуда,
І поллється жвава мова, як текучая вода.
Тоді ще, як бог виліпляв природу мою,
Усе він гарнісінько знав, що я нароблю.
Немає у мене гріхів без волі його.
Чого ж би я в пеклі горів? Скажіть-но: чого?
З Енвері
(Сатира на віршування)
Ой віршування! хронічна хворобо!
Кинеш мене? чи не кинеш до гробу?
Бідні поети!.. мабуть, як жінкам,
Треба щомісяця слабнути вам?!
Мовчки красується квітка лілеї,
Хоч язичків ціла стоня у неї.
От було б гарно лілеєєю стать:
Жить поетично й чарівно мовчать.
Пістрява газель
("Пістрявими" або "перістими" гезелями в перській літературі називают вірші, написані двома або й трьома мовами: перша строфа арабська, друга перська, за нею інколи еще й турецька, а потом знову - арабська, перська, турецька. Арабські строки перекладені російською, а перські - українською, так що переклад вийшов такий же "пістрявий", як і оригінал.)
Уж не прийти ль к тебе с приветом,
Сказать: "Томлюсь! узнай об этом!" -
Но сила чувтсва такова,
Что пошлы будут все слова.
Чи скласти "Книгу про кохання",
Щоб там списать мої страждання?
Ой! довша буде книга та,
Ніж ціла "Книга живота"!
К тебе предстать я не решаюсь:
Ведь я в безумии теряюсь...
Письмо я шлю, где вместо слов -
"Страничка страсти", не стихов.
Якби ж судилось нам зустріться,
Нема подать тобі й гостинця:
Що дороге в мені жило -
Давно з сльозами упливло.
И если грезою средь ночи
Слетишь во сне ко мне на очи -
Моим ли веждам эта честь!
От слез так мокро, - негде сесть...
Та знов же: як тебе прохати
До сердця, до тісної хати?!
Єсть недосяжний храм надій:
Перед очима звідти мрій!