Діафільми
В житті кожної дитини, яка ще не дуже добре вміє читати, рано чи пізно настає момент прориву. Коли те, що раніше не виходило, раптом починає виходити. В читанні спершу стають впізнаваними всі літери. Потім раптом вони починають складають в склади. Це дуже дивує. Потім - в слова. Це взагалі магія якась - за рядком завитків можна уявити справжні предмети! І що дивовижно - усі навколо читаючи «сонце» уявляють оту розпечену кулю над головою, від якої і світло, і життя. Як усі змогли так домовитись? Потім з’являється ще один цікавий етап - письмо. «А якщо я наставлю таких завитків, усі також зрозуміють?» І, о диво, це насправді працює! У деяких дітей письмо навіть бере верх над читанням - вони пишуть охочіше, аніж читають (як в анекдоті: «Чукча не читатель, чукча - писатель»).
(Читати повністю)