Нартярство в Карпатах
У зв'язку з тим, що цьогорічна зима поки що нас не тішить пухнастим сніжком і лижі змушені припадати порохом на балконах, гаражах і т.д. доцільно згадати як же починався лещатарський рух а Карпатах.
У кінці XIX ст. розпочався інтенсивний розвиток різних форм лижного спорту. Серед його піонерів був Тадеуш Смолюховскі, який займався лижним туризмом ще з 1893 p., проводячи часто одиночні й ризиковані мандрівки Східними Карпатами. У гірській місцевості теж з'явилися прихильники лижних мандрівок, серед яких були Юзеф Шнайдер і Маріан Малашиньскі. Працюючи в Татарові, в конторі лісничої управи, вони займалися підготовкою лиж для мандрівок взимку гірськими лісовими маршрутами.
Зимою 1897 р Ю. Шнайдер із колегами зійшли на Говерлу (2058 м н.р.м.) й цю мандрівку, очевидно, слід вважати першим лижним сходженням на цю вершину.
Поєднані спільним зацікавленням зимовими мандрами, туристи створили в 1907 p. у Львові Карпатське Товариство Нартярське (КТН). Запрошення на інагураційну зустріч підписали Казімєж Панек і Роман Кордис. Членів-засновників нараховувалося 22, й серед них були Максиміліян Дудрик, Зиґмунт Клєменсєвіч, Мєчислав Лєрскі, Єжи Масьлянка, брати Тадеуш і Маріан Смолюховскі. Першим головою Товариства був вибраний Казімєж Панек (у 1907-1909 рр.), який воднчас був головою туристичної секції Товариства Татранського ( ТТ). У 1909-1912 рр. ці функції виконував Тадеуш Смолюховскі, потім - Роман Кордис, а після закінчення І світової війни й аж до 1939 р. - безперервно Зиґмунт Клєменсєвіч. Протягом першого періоду своєї діяльності у Товаристві не розмежовували туристичну й спортивну діяльність. Проводячи велику популяризаторську й інструкторську роботу, видаючи підручники з їзди й стрибків на лижах, Товариством водночас були організовані ряд мандрівок у різноманітні гірські регіони.
Уже 1 лютого 1907 р. відбувся перший, організований виїзд на полонину Ґропа з нагоди створення КТН. 16 лютого 1907 р. розпочатий виїзд у Бескиди, учасники якого здійснили перший зимовий вихід КТН на Тростян. 9 березня 1907 р. виїзд у Бескиди зробили Зиґмунт Клєменсєвіч і Роман Кордис. Лижні походи членів КТН дивували й до сьогодні дивують, зважаючи на піонерний характер цих мандрівок і неймовірно важкі умови, в яких вони проводилися.
У січні 1908 р. КТН видало брошуру з інструкціями під назвою „Нарти та їх використання" авторства Романа Кордиса, а нартярський рух набував щораз ширшого характеру. У цьому році були створені Кола КТН у Перемишлі й Кракові. Перед початком І світової війни Клуб нараховував 403 члени. Проведення частих мандрівок потребувало власної бази для ночівлі в горах. Незважаючи на те, що туристичних досвід й територія діяльності багатьох членів Клубу давали їм змогу мандрувати всіма Карпатами, було ухвалено, що для широкої пропаганди ідеї лижного туризму така база повинна знаходитися в місці, не дуже віддаленому від Львова. У результаті ряду виїздів, на пропозицію Зиґмунта Клєменсєвіча і Романа Кордиса, було вибране Славське в Бескидах, де заздалегідь було домовлено про місця для ночівель, а в 1910 р. розпочалося будівництво власного схроніска.
Розпочатий 21 березня 1913 р. виїзд КТН завершився успішним зимовим переходом Ґорґанів. У цьому році й надалі проводилася велика пропагандистська акція, що складалася із 29 лекцій, а також із допомоги Міністерства Громадських Робіт і Крайового Союзу Туристичного на тему: „Зима і нарти". Чисельність членів Товариства становила вже 317 осіб, серед яких 260 із них сплатили членські внески.
Використано матеріали з:
http://www.photoblog.com
Гори Гуцульщини. Путівник, який об’єднує. - За ред. А.Вельоха.- Краків: Верхи, 2006. - 223 с.
У кінці XIX ст. розпочався інтенсивний розвиток різних форм лижного спорту. Серед його піонерів був Тадеуш Смолюховскі, який займався лижним туризмом ще з 1893 p., проводячи часто одиночні й ризиковані мандрівки Східними Карпатами. У гірській місцевості теж з'явилися прихильники лижних мандрівок, серед яких були Юзеф Шнайдер і Маріан Малашиньскі. Працюючи в Татарові, в конторі лісничої управи, вони займалися підготовкою лиж для мандрівок взимку гірськими лісовими маршрутами.
Зимою 1897 р Ю. Шнайдер із колегами зійшли на Говерлу (2058 м н.р.м.) й цю мандрівку, очевидно, слід вважати першим лижним сходженням на цю вершину.
Поєднані спільним зацікавленням зимовими мандрами, туристи створили в 1907 p. у Львові Карпатське Товариство Нартярське (КТН). Запрошення на інагураційну зустріч підписали Казімєж Панек і Роман Кордис. Членів-засновників нараховувалося 22, й серед них були Максиміліян Дудрик, Зиґмунт Клєменсєвіч, Мєчислав Лєрскі, Єжи Масьлянка, брати Тадеуш і Маріан Смолюховскі. Першим головою Товариства був вибраний Казімєж Панек (у 1907-1909 рр.), який воднчас був головою туристичної секції Товариства Татранського ( ТТ). У 1909-1912 рр. ці функції виконував Тадеуш Смолюховскі, потім - Роман Кордис, а після закінчення І світової війни й аж до 1939 р. - безперервно Зиґмунт Клєменсєвіч. Протягом першого періоду своєї діяльності у Товаристві не розмежовували туристичну й спортивну діяльність. Проводячи велику популяризаторську й інструкторську роботу, видаючи підручники з їзди й стрибків на лижах, Товариством водночас були організовані ряд мандрівок у різноманітні гірські регіони.
Уже 1 лютого 1907 р. відбувся перший, організований виїзд на полонину Ґропа з нагоди створення КТН. 16 лютого 1907 р. розпочатий виїзд у Бескиди, учасники якого здійснили перший зимовий вихід КТН на Тростян. 9 березня 1907 р. виїзд у Бескиди зробили Зиґмунт Клєменсєвіч і Роман Кордис. Лижні походи членів КТН дивували й до сьогодні дивують, зважаючи на піонерний характер цих мандрівок і неймовірно важкі умови, в яких вони проводилися.
У січні 1908 р. КТН видало брошуру з інструкціями під назвою „Нарти та їх використання" авторства Романа Кордиса, а нартярський рух набував щораз ширшого характеру. У цьому році були створені Кола КТН у Перемишлі й Кракові. Перед початком І світової війни Клуб нараховував 403 члени. Проведення частих мандрівок потребувало власної бази для ночівлі в горах. Незважаючи на те, що туристичних досвід й територія діяльності багатьох членів Клубу давали їм змогу мандрувати всіма Карпатами, було ухвалено, що для широкої пропаганди ідеї лижного туризму така база повинна знаходитися в місці, не дуже віддаленому від Львова. У результаті ряду виїздів, на пропозицію Зиґмунта Клєменсєвіча і Романа Кордиса, було вибране Славське в Бескидах, де заздалегідь було домовлено про місця для ночівель, а в 1910 р. розпочалося будівництво власного схроніска.
Розпочатий 21 березня 1913 р. виїзд КТН завершився успішним зимовим переходом Ґорґанів. У цьому році й надалі проводилася велика пропагандистська акція, що складалася із 29 лекцій, а також із допомоги Міністерства Громадських Робіт і Крайового Союзу Туристичного на тему: „Зима і нарти". Чисельність членів Товариства становила вже 317 осіб, серед яких 260 із них сплатили членські внески.
Використано матеріали з:
http://www.photoblog.com
Гори Гуцульщини. Путівник, який об’єднує. - За ред. А.Вельоха.- Краків: Верхи, 2006. - 223 с.