Грузія
1.
Грузія ! Про цю країну чутно на кожному кроці. Всі знайомі або знайомі знайомих вже встигли тут побувати та діляться яскравими враженнями, багато хто тільки планує чи мріє відвідати її, але байдужих до Грузії ще не зустрічав. От і мені на початку літа 2013 року пощастило познайомитись із частинкою цієї країни (Верхня Сванетія та Батумі).
Логістика вигладала так :
авіапереліт Київ - Кутаїсі (компанія Wizz Air пропонує досить привабливі ціни на перельоти та літає з декілька аеропортів України + дозволяє перевозити 32 кг багажу, що для туриста є актуальним) - маршруткою до Местія - найнятим джипом до Жабеші (старт пішого маршруту) - Адіші - Іпралі- Ушгулі- Чвелпі (кінець пішого маршруту) - переїзд маршруткою в Кутаїсі - переїзд маршруткою в Батумі (відпочинок на морі) - трансфер до Кутаїсі - переліт у Київ.
Переліт Київ - Кутаїсі пройшов без пригод, як і швидка реєстрація в аеропорту (візи для українців у Грузію не потрібні). Пригоди розпочались коли ми почали шукати маршрутку в Местію, якийсь барига нам запропонував за 40 ларі довезти до Местії. Ми, як ще не зовсім підготовлені до грузинських реалій погодились (реальна вартість проїзду 15-20 ларі). Далі цей нехороший дядько відвіз нас до інших перевізників які вже через Зугдіді доставили нас у Местію. По дорозі захоплювались краєвидами (вразило Інгурське водосховище) та пили мінеральну воду з джерел (нарзан). Так як ми мандрували у не сезон і приїхали вже у Местію ввечері, то вдалось знайти нічліг за 10 ларі з чоловіка.
Далі була вечірня прогулянка по містечку . Скажу, що попередня влада серйозно вклала інвестицій у інфраструктурний розвиток Местії.
2.
Вперше побачили сванські вежі.
3.
На центральній площі стоїть пам'ятник цариці Тамарі, яка дуже шанована у грузинів.
Зранку домовились про позашляховик , який довіз до села Жабеші. Тут старт нашої пішохідної мандрівки.
4.
Жабеші
З рюкзаком вагою 30 кг підніматись у верх ще та атракція. Орієнтуватись тут складно, є багато різних стежинок, з місцевими важко порозумітись (російську мало вже хто пам'ятає а англійську тільки молодь розуміє), карти даного регіону також бажали б бути кращими ну і туристичні маршрути по Сванетії довший час були неходженими.
По дорозі зустрічали багато зелені .
5.
6.
7.
Традиційні для цього регіоні зарості рододендронів
З горем пополам (всякими нетрями) у супроводі дощу дістались до села Адіші, де нас гостинно прийняв місцевий житель Ензер. Слід сказати, що практично в кожному сванетському поселенні є гостинні доми (гестхаузи) де можна зупинятись на ночліг. Тут ми зігрілись та просушились і спробували смачнющої грузинської кухні.
8.
У сванетському домі
9.
Приготування хачапурі та кулдарі
10.
Ранок у Адіші видався з туманом.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
У силу кліматичних умов та географічного розташування у сванів більш поширене тваринництво. Ось декілька світлин тих тварин яких мені вдалось сфотографувати.
17.
18.
У селах Верхньої Сванетії повноцінними господарями себе почувають свині. Їх можна зустріти в будь-яких куточках цієї місцевості. Постійно в русі та пошуках їжі. Схоже, що еволюція для них проходить у зворотньому порядку і скоро вони стануть дикими кабанами :)
19.
20.
21.
22.
Корови у сванів мають майже такий же статус як і в Індії :) Спокійно сплять в тунелях, повільно прогульються по автомобільних шляхах і нікого не бояться
23.
24.
25.
Тяглова сила. Також бачили як волами (чи то бики) орали землю.
26.
Кінь - шанована сванами тварина.
27.
Важко представити собі джиґіта без коня.
28.
29.
Коняка отримала нову обувку :)
30.
Як і в Карпатах, на зелених пасовищах можна зустріти табуни коней .
Трохи погуляв по селу та відвідав одну з веж.
31.
32.
33.
Адіші
34.
35.
36.
поселення Адіші (панорама)
Після ситного сніданку ми зібрались продовжувати наші мандри. Так як всю ніч лив дощ і рівень води у річці серйозно піднявся то вирішили найняти коня :)
37.
На коняку повантажили наші рюкзаки і вирушили. Дорога проходить повз льодовик Адіші
38.
Льодовики - вражаючі творіння матінки-природи. Білосніжносліпучі, з неймовірним голубим льодом, моренами, холоднючими струмочками та водопадами, зловіщими тріщинами.
39.
Коли вперше потрапив в Кавказькі гори - думав, що здурію від масштабу :)
40.
41.
42.
Переправа через річку
43.
Попрощавшись із нашим провідником ми почали підйом на преревал Чхутнієрі (2722 м). Доволі легко вилізли сюди і отримали можливість насолодитись видами на Безенгійську стіну, у якій розміщені п'ять п'ятитисячників Кавказу.
44.
Могутні гори та хмари створювали просто фантастичні картини
45.
46.
47.
48.
49.
50.
Вікно у хмарах
51.
52.
53.
54.
55.
56.
57.
Звідси добре видно гору Тетну́льд (груз. თეთნულდი «біла гора») 4 869 м
58.
Ця гора досить шанована сванами
59.
60.
Спуск з превалу був досить легким. Дійшли до будиночків пастухів (коші) де й зупинились на нічліг.
61.
Так як перевал Каррета (3300 м) через який ми планували перейти в Ушгулі був у снігу, й там досить довго ніхто не ходив то вирішили йти через зруйноване поселення Халде та Іпралі.
Вода,у всіх своїх проявах, завжди притягує до себе. Одним з найкрасивіших різновидів цієї природної стихії є водоспади. Неподалік від зруйнованого села Халде (сплюндрованого каральними військами через непокору місцевого населенням царському режиму) знаходиться одноіменний водоспад (водоспад Халде) .
62.
63.
У порівнянні з карпатськими водопадами, він просто гігантський
64.
Також багато потічків та бурхливих річок, що несуть свої води з гір
65.
66.
67.
Руїни поселення Халде
Далі була нудна і довга дорога в Ушгулі під перемінним дощем.
Ушгулі ( сванська община яка складається з чотирьох сіл : Жібіані, Чвібіані, Чажаші та Муркмелі) розташоване на висоті 2200 м над рівнем вважається самим високогірним постійним поселенням у Європі.
68.
69.
Тут збереглось достатньо багато веж.
70.
71.
72.
церква Ламарія
На одинокому пагорбі (на висоті 2300 м над рівнем моря) на фоні масиву Шхари стоїть древня церква ХІІ століття Ламарія (церква Успіння Святої Богородиці), де по цей день правляться богослужіння . Місцеві вірять, що саме під цією церквою захоронена цариця Тамара.
73.
Це місце наділене сильною позититвною енергетикою.
Переночувавши у одному із гестхаузів наступного дня вирішили прогулятись до льодовика Шхари
74.
Дорога приблизно займає 9 км та пролягає вздовж русла річки Інгурі
75.
76.
77.
Льодовик Шхара, звідси бере свій початок могутня ріка Інгурі
78.
Морени біля льодовика
79.
Трохи погуляли по льодовику (треба бути обережними бо постійно сипле камінням ) і повернули назад в Ушгулі.
80.
Дорога в Ушгулі
81.
82.
83.
Вежа в небо
84.
Если с другом вышел в путь
Веселей дорога
Без друзей меня чуть чуть
А с друзьями много (с)
Наступного дня ми попрощались із Ушгулі, перейшовши річку почали набір висоти на Сванський хребет . Вище 2600 метрів все було у снігу, доріг не видно , слідів немає. Пройшовши перевал Гарваші поблукали у снігах до вечора і вирішили заночувати на висоті 2900 метрів . Наш пальник зламався тому змоги поїсти гарячого чи хоч попити води у нас не було. Отакі сурові будні :)
85.
86.
На Сванському хребті
87.
З місця ночівлі нам відкривались чудові види на Безенгійську стіну, на Ушбу та Ельбрус.
88.
89.
Панорама частини ГКХ
90.
Ушба та Ельбрус
91.
Наш табір
Вночі поблизу була гроза, палатки частково присипало снігом. Розвідали подальшу дорогу і через перевал Латпарі спустились у село Чвелпі. Дорогою нас до нитки промочила злива але всі незгоди компенсувались у гостьовому домі . Тут нас чекало тепло, чача і вино та ситна вечеря.
На цьому трекінгова частина відвідин Грузії закінчилась . Далі було Батумі з його принадами.
Батумський ботанічний сад (ББС) - одне з найпрекрасніших місць де мені пощастило побувати. На площі бдизько 111 гектарів можна помилуватись неймовірною кількістю представників флори з усіх куточків світу ( близько 5 тис. різноманітних видів рослин), що розташовані у різних відділах саду (вологі субтропіки Закавказзя, новозеландському, австралійському, гімалайському, східноазіатському, північноамериканському, південноамериканському, мексиканському та середземноморському) .
92.
Посифлора голубая (Южная Бразилия)
Переглянути більше світлин з Ботсаду
Прогулянка нічним містом
93.
94.
95.
96.
Одним з найкрасивіших місць у Батумі є Батумський бульвар. Він слугує своєрідним майданчиком для втілення оригінальних та творчих ідей та сучасних скульптурних композицій.
97.
98.
99.
Love is
Всесвітньовідомою стала композиція Алі та Ніно.
100.
101.
102.
103.
Отож, Грузія навіки полонила моє серце. Чудова країна, привітні люди, древня історія, фантастична природа і безліч пропозицій для туризму у будь-якому вигляді. Хто не був - обов'язково відвідайте, а хто вже був - гайда ще раз ;)
Дякую всій нашій маленькій компанії за приємну атмосферу, що панувала в поході.
Окрема подяка http://touristclub.com.ua/ та atboarder2 за можливість відвідати цю країну .
Більш детальний звіт з походу є тут Здравствуй, Грузия!
Грузія ! Про цю країну чутно на кожному кроці. Всі знайомі або знайомі знайомих вже встигли тут побувати та діляться яскравими враженнями, багато хто тільки планує чи мріє відвідати її, але байдужих до Грузії ще не зустрічав. От і мені на початку літа 2013 року пощастило познайомитись із частинкою цієї країни (Верхня Сванетія та Батумі).
Логістика вигладала так :
авіапереліт Київ - Кутаїсі (компанія Wizz Air пропонує досить привабливі ціни на перельоти та літає з декілька аеропортів України + дозволяє перевозити 32 кг багажу, що для туриста є актуальним) - маршруткою до Местія - найнятим джипом до Жабеші (старт пішого маршруту) - Адіші - Іпралі- Ушгулі- Чвелпі (кінець пішого маршруту) - переїзд маршруткою в Кутаїсі - переїзд маршруткою в Батумі (відпочинок на морі) - трансфер до Кутаїсі - переліт у Київ.
Переліт Київ - Кутаїсі пройшов без пригод, як і швидка реєстрація в аеропорту (візи для українців у Грузію не потрібні). Пригоди розпочались коли ми почали шукати маршрутку в Местію, якийсь барига нам запропонував за 40 ларі довезти до Местії. Ми, як ще не зовсім підготовлені до грузинських реалій погодились (реальна вартість проїзду 15-20 ларі). Далі цей нехороший дядько відвіз нас до інших перевізників які вже через Зугдіді доставили нас у Местію. По дорозі захоплювались краєвидами (вразило Інгурське водосховище) та пили мінеральну воду з джерел (нарзан). Так як ми мандрували у не сезон і приїхали вже у Местію ввечері, то вдалось знайти нічліг за 10 ларі з чоловіка.
Далі була вечірня прогулянка по містечку . Скажу, що попередня влада серйозно вклала інвестицій у інфраструктурний розвиток Местії.
2.
Вперше побачили сванські вежі.
3.
На центральній площі стоїть пам'ятник цариці Тамарі, яка дуже шанована у грузинів.
Зранку домовились про позашляховик , який довіз до села Жабеші. Тут старт нашої пішохідної мандрівки.
4.
Жабеші
З рюкзаком вагою 30 кг підніматись у верх ще та атракція. Орієнтуватись тут складно, є багато різних стежинок, з місцевими важко порозумітись (російську мало вже хто пам'ятає а англійську тільки молодь розуміє), карти даного регіону також бажали б бути кращими ну і туристичні маршрути по Сванетії довший час були неходженими.
По дорозі зустрічали багато зелені .
5.
6.
7.
Традиційні для цього регіоні зарості рододендронів
З горем пополам (всякими нетрями) у супроводі дощу дістались до села Адіші, де нас гостинно прийняв місцевий житель Ензер. Слід сказати, що практично в кожному сванетському поселенні є гостинні доми (гестхаузи) де можна зупинятись на ночліг. Тут ми зігрілись та просушились і спробували смачнющої грузинської кухні.
8.
У сванетському домі
9.
Приготування хачапурі та кулдарі
10.
Ранок у Адіші видався з туманом.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
У силу кліматичних умов та географічного розташування у сванів більш поширене тваринництво. Ось декілька світлин тих тварин яких мені вдалось сфотографувати.
17.
18.
У селах Верхньої Сванетії повноцінними господарями себе почувають свині. Їх можна зустріти в будь-яких куточках цієї місцевості. Постійно в русі та пошуках їжі. Схоже, що еволюція для них проходить у зворотньому порядку і скоро вони стануть дикими кабанами :)
19.
20.
21.
22.
Корови у сванів мають майже такий же статус як і в Індії :) Спокійно сплять в тунелях, повільно прогульються по автомобільних шляхах і нікого не бояться
23.
24.
25.
Тяглова сила. Також бачили як волами (чи то бики) орали землю.
26.
Кінь - шанована сванами тварина.
27.
Важко представити собі джиґіта без коня.
28.
29.
Коняка отримала нову обувку :)
30.
Як і в Карпатах, на зелених пасовищах можна зустріти табуни коней .
Трохи погуляв по селу та відвідав одну з веж.
31.
32.
33.
Адіші
34.
35.
36.
поселення Адіші (панорама)
Після ситного сніданку ми зібрались продовжувати наші мандри. Так як всю ніч лив дощ і рівень води у річці серйозно піднявся то вирішили найняти коня :)
37.
На коняку повантажили наші рюкзаки і вирушили. Дорога проходить повз льодовик Адіші
38.
Льодовики - вражаючі творіння матінки-природи. Білосніжносліпучі, з неймовірним голубим льодом, моренами, холоднючими струмочками та водопадами, зловіщими тріщинами.
39.
Коли вперше потрапив в Кавказькі гори - думав, що здурію від масштабу :)
40.
41.
42.
Переправа через річку
43.
Попрощавшись із нашим провідником ми почали підйом на преревал Чхутнієрі (2722 м). Доволі легко вилізли сюди і отримали можливість насолодитись видами на Безенгійську стіну, у якій розміщені п'ять п'ятитисячників Кавказу.
44.
Могутні гори та хмари створювали просто фантастичні картини
45.
46.
47.
48.
49.
50.
Вікно у хмарах
51.
52.
53.
54.
55.
56.
57.
Звідси добре видно гору Тетну́льд (груз. თეთნულდი «біла гора») 4 869 м
58.
Ця гора досить шанована сванами
59.
60.
Спуск з превалу був досить легким. Дійшли до будиночків пастухів (коші) де й зупинились на нічліг.
61.
Так як перевал Каррета (3300 м) через який ми планували перейти в Ушгулі був у снігу, й там досить довго ніхто не ходив то вирішили йти через зруйноване поселення Халде та Іпралі.
Вода,у всіх своїх проявах, завжди притягує до себе. Одним з найкрасивіших різновидів цієї природної стихії є водоспади. Неподалік від зруйнованого села Халде (сплюндрованого каральними військами через непокору місцевого населенням царському режиму) знаходиться одноіменний водоспад (водоспад Халде) .
62.
63.
У порівнянні з карпатськими водопадами, він просто гігантський
64.
Також багато потічків та бурхливих річок, що несуть свої води з гір
65.
66.
67.
Руїни поселення Халде
Далі була нудна і довга дорога в Ушгулі під перемінним дощем.
Ушгулі ( сванська община яка складається з чотирьох сіл : Жібіані, Чвібіані, Чажаші та Муркмелі) розташоване на висоті 2200 м над рівнем вважається самим високогірним постійним поселенням у Європі.
68.
69.
Тут збереглось достатньо багато веж.
70.
71.
72.
церква Ламарія
На одинокому пагорбі (на висоті 2300 м над рівнем моря) на фоні масиву Шхари стоїть древня церква ХІІ століття Ламарія (церква Успіння Святої Богородиці), де по цей день правляться богослужіння . Місцеві вірять, що саме під цією церквою захоронена цариця Тамара.
73.
Це місце наділене сильною позититвною енергетикою.
Переночувавши у одному із гестхаузів наступного дня вирішили прогулятись до льодовика Шхари
74.
Дорога приблизно займає 9 км та пролягає вздовж русла річки Інгурі
75.
76.
77.
Льодовик Шхара, звідси бере свій початок могутня ріка Інгурі
78.
Морени біля льодовика
79.
Трохи погуляли по льодовику (треба бути обережними бо постійно сипле камінням ) і повернули назад в Ушгулі.
80.
Дорога в Ушгулі
81.
82.
83.
Вежа в небо
84.
Если с другом вышел в путь
Веселей дорога
Без друзей меня чуть чуть
А с друзьями много (с)
Наступного дня ми попрощались із Ушгулі, перейшовши річку почали набір висоти на Сванський хребет . Вище 2600 метрів все було у снігу, доріг не видно , слідів немає. Пройшовши перевал Гарваші поблукали у снігах до вечора і вирішили заночувати на висоті 2900 метрів . Наш пальник зламався тому змоги поїсти гарячого чи хоч попити води у нас не було. Отакі сурові будні :)
85.
86.
На Сванському хребті
87.
З місця ночівлі нам відкривались чудові види на Безенгійську стіну, на Ушбу та Ельбрус.
88.
89.
Панорама частини ГКХ
90.
Ушба та Ельбрус
91.
Наш табір
Вночі поблизу була гроза, палатки частково присипало снігом. Розвідали подальшу дорогу і через перевал Латпарі спустились у село Чвелпі. Дорогою нас до нитки промочила злива але всі незгоди компенсувались у гостьовому домі . Тут нас чекало тепло, чача і вино та ситна вечеря.
На цьому трекінгова частина відвідин Грузії закінчилась . Далі було Батумі з його принадами.
Батумський ботанічний сад (ББС) - одне з найпрекрасніших місць де мені пощастило побувати. На площі бдизько 111 гектарів можна помилуватись неймовірною кількістю представників флори з усіх куточків світу ( близько 5 тис. різноманітних видів рослин), що розташовані у різних відділах саду (вологі субтропіки Закавказзя, новозеландському, австралійському, гімалайському, східноазіатському, північноамериканському, південноамериканському, мексиканському та середземноморському) .
92.
Посифлора голубая (Южная Бразилия)
Переглянути більше світлин з Ботсаду
Прогулянка нічним містом
93.
94.
95.
96.
Одним з найкрасивіших місць у Батумі є Батумський бульвар. Він слугує своєрідним майданчиком для втілення оригінальних та творчих ідей та сучасних скульптурних композицій.
97.
98.
99.
Love is
Всесвітньовідомою стала композиція Алі та Ніно.
100.
101.
102.
103.
Отож, Грузія навіки полонила моє серце. Чудова країна, привітні люди, древня історія, фантастична природа і безліч пропозицій для туризму у будь-якому вигляді. Хто не був - обов'язково відвідайте, а хто вже був - гайда ще раз ;)
Дякую всій нашій маленькій компанії за приємну атмосферу, що панувала в поході.
Окрема подяка http://touristclub.com.ua/ та atboarder2 за можливість відвідати цю країну .
Більш детальний звіт з походу є тут Здравствуй, Грузия!