Три роки тому Верховна Рада намагалася прийняти закон №5242 "Про збори, мітинги, походи і демонстрації". Закон намагався регулювати право, гарантоване нам Основним Законом - коли на питання патруля "А шо це ви тут? Де розрішеніє?" можна твердо і ввічливо відповідати "Наш движняк дозволено згідно статті 39 Конституції України, яка передбачає право
(
Read more... )
Негарно так вводити в оману пересічних читачів.
Ви або не юрист, або нефайно поступаєте :-)
Ось як виглядає норма повністю:
Стаття 14. Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання
1. Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання встановлюються СУДОМ (!!!прошу звернути увагу не будь-ким!!!) на підставах та у порядку визначених Конституцією, цим Законом та іншими Законами України.
2. Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання можуть встановлюватись в наступні способи:
...
3) Заборона проведення мирного зібрання в терміни (день, місяць, рік, час), визначені його організаторами.
Підставою для такої заборони є наявність обмежень щодо проведення публічних масових заходів в певні терміни, які встановлені законом або на підставі закону рішеннями органів державної влади та місцевого самоврядування, а також наявність обґрунтованих доказів того, що проведення мирних зібрань в терміни, запропоновані організаторами, може ображати почуття людей, принижувати їх гідність на основі їх належності до певних конфесій, національно-етнічних, соціальних груп, раси, статі тощо, викликати порушення громадського порядку.
Так ось, щодо того, що Ви не знаєте, як не юрист:
Обовязок доказування обставини в суді лежить на тій стороні, яка посилається на таку обставину. Тобто, обовязок доказування можливості образи почуттів та далі за текстом лежить на субєкті владних повноважень. Спитайте у будь-якого юриста, чи легко доказати 1. образу почуттів людей 2. приниження гідності 3. порушення громадського порядку.
З повагою,
AM
це мій нік у форумі юристів http://forum.liga.net/
Reply
з повагою,
павло
Reply
З Вашого дозволу зацітую Основний Закон:
"Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до ЗАКОНУ і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей".
Суд є, закону нема. То, чим окрім власної правосвідомості повинен зараз керуватись суд?
Питання звісно риторичне :-)
А правосвідомість, як звісно, у кожного своя, та, на жаль, дуже часто залежить від аргументів, які до правосуддя не мають ані якого відношення. Ось так.
З повагою,
АМ
Пишіть ще :-)
Reply
Reply
Стаття 39 складається з двох цастин:
Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до ЗАКОНУ і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Отже, саме Законом повинні встановлюватись форми обмежень права.
Такий висновок грунтується на класичній структурі норми права - гіпотеза, диспозиція, санкція.
В даному випадку, гіпотеза - не збереження національної безпеки, громадського порядку, заворушення чи злочини, шкода здоров'ю населення або порушення прав і свобод інших людей.
Диспозиція - особі, що реалізують право на мирні збори.
Отже, ст. 39 не має санкції, тобто що саме повинен сказати суд, якщо встановить наявність складу гіпотези норми.
Вибачте за сленг.
З повагою,
АМ
Reply
вибачте за сленг
Reply
З повагою,
АМ
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment