Именем моего отца - советского фантаста Олеся Бердника хотят назвать улицу оккупантки Терешковой

[varjag_2007]

Мне сорока на хвосте принесла новость, что имя моего отца хотят использовать в кампании по декоммунизации. А именно, райгосадминистрация Дарницкого района г. Киева внесла его фамилию в список деятелей, именами  которых планируют назвать декоммунизированные улицы района:

"В районной администрации подготовили весомые презентационные материалы с

Comments

[varjag_2007]

:-)

А вы почитайте его атвобиографическую книгу "Пітьма вогнища не розпалюэ". есть в сети.

Там он очень интересно о времени голода, который сам пережил (прадед умер, отказавшись от еды, чтобы выжили внуки):

Н а нескольких страницах масштабной книги-феерии есть несколько страниц о периоде, когда в Киеве, а потом в селе под Киевом они пережили голод. Завершается этот сюжетный кусочек словами: «Я інколи думав (уже в дорослому віці) ось про що: якби люди знали про ілюзорність страху голоду? Адже тепер багато хто лікується голодом, вільно витримуючи 30-40, а інколи навіть 50-60 днів ц і л к о в и т о г о п о с т у. Я сам експериментував багато разів і переконався в цьому. Убиває не голод, а с т р а х, звичка їсти щодня, звичка, котра не задовольняється».

Отец размышляя о голоде и репрессиях 30-х годов, в большинстве своем инициированных доносами, писал: «Було зруйновано шлюзи совісті, зламано засторогу вічних сил, повалено браму генетичного підпілля. Звір у душі людській отримав повну свободу для дії. Тепер адресують всі лихоліття того часу Сталінові та його найближчим поплічникам - Кагановичу, Молотову, Ворошилову, Берії тощо. Чи не надто спрощена схема? Всі ті керівні нелюди (та й безліч інших, менших за чином) лише збудники, ініціатори суспільної лихоманки. Ми пережили історичне божевілля, психічну хворобу космічних масштабів. Не було б Сталіна - був би інший кат, може, ще жорстокіший! Прадавні мудреці говорили: «Те, що вгорі, - те і внизу!» Симптоми недуги, що вразила керівне ядро, визначалися всюди, майже в кожній сім'ї».

Завершается книга, которую для создания видимости критической массы «стона украинской интеллигенции о "голгофе-голодоморе" "втулили" в голодоморный список, рассказом об эксперименте юных исследователей XXI века: «Всі витримали п’ятдесятиденний піст. Сили не втратили. Відчулося, що тіло засвоює енергію Всесвіту. Разом з тим, всі відчули, що Планетарна ноосфера гальмує експеримент. Таке враження, що ми борсаємося в трясовині. Правду писав Шрі Ауробіндо, мудрець двадцятого віку, що вся бридота світу атакує ентузіаста, котрий починає ч и с т и т и свій організм, своє єство. Бо, власне, свого нема. Є с п і л ь н е.

Тоді що ж? На часі наш давній план.

Далекий світ. Чиста планета. Чиста ноосфера, спокій Всесвіту.

Треба шукати. Думати».

[sumy_grad]

Спасибо, Мирослава! Я действительно заинтересовался сейчас феноменом сложения украинскости и коммунистичности. (Русскость и коммунистичность в человеке встречаются гораздо чаще. У меня-то самого только одна ментальность - коммунистическая. Поэтому любопытно, как это рядом с ней может присутствовать ещё и другая, национальная :-))

[sumy_grad]

Прочитал сейчас Вашу статью "Вселенная Олеся Бердника". Спасибо.
... Да, сложная, очень насыщенная жизнь. Жаль. что такие люди уходят рано...