"Расстрелянное возрождение". Продолжение 9
Напоминаю, что остальные материалы о "расстрелянном возрождении" и показания фигурантов идут по тэгу "расстрелянное возрождение"
ПРОТОКОЛ ДОПИТУ
МИРОСЛАВА ДМИТРОВИЧА ІРЧАНА
ВІД 1 ЛЮТОГО 1934 РОКУ
Питання: Ви назвали членом організації Курбаса. Що конкретно Ви про нього знаєте?
Відповідь: 3 Курбасом я знайомий із 1922 року. Ближче я з ним зійшовся влітку 1931 року.
Під час процесу СВУ, коли в наших колах жваво обговорювався склад суду, після моєї розмови з Гірняком Йосипом, я зустрівся з Курбасом. Останній, говорячи про Приходька, Соколянського й Слісаренка, сказав: «Суддями ми будемо над усіма теперішніми катами України».
Літом 1931 року Черняк викликав мене та Курбаса до міського партійного комітету й дав мені завдання написати для «Березоля» нову п'єсу про Західну Україну. Відтоді я почав часто зустрічатися з Курбасом, який ніколи не приховував своїх антирадянських настроїв та свого націоналізму.
У контрреволюційній роботі Курбас був пов'язаний із групою Хвильового, хоч зовні вони між собою нібито ворогували. На 10-ій річниці «Березоля», яка офіційно не святкувалася, Курбас зібрав до себе на квартиру Гірняка Йосипа, Хвильового, Куліша й Вишню. Там, за словами Гірняка Йосипа, «відбулося об'єднання сил».
У театрі «Березіль» була окрема група нашої організації на чолі з Курбасом. До цієї групи належали: Гірняк Йосип, Дацків, Павловський, Федорцева, Бучма, Гавришко (Про Гавришка знаємо тільки те, що свого часу він був актором пересувного Київського драматичного театру («Кийдрам-те»), згодом - театру «Березіль»), Сердюк, Матулівна. З розмов із більшістю цих осіб я бачив, що вони йдуть одним фронтом і Курбас для них є великим авторитетом. У мене є підозра, що до цієї групи належав також режисер Балабан.
Дуже близькі стосунки Курбас мав із Черняком, який у 1931 році казав мені, що на Курбаса як на керівника театру покладено обов'язок здійснювати націоналістичну пропаганду й підтримувати націоналістичні групи, особливо серед письменників та драматургів.
У1932 році я мав розмову з Гірняком Петром про нашу роботу в УВО. Він повідомив мене про зв'язки закордоном і про те, хто працює в «розвідувальній службі» УВО. Серед інших прізвищ назвав він і Курбаса. За словами Гірняка, театр є центром для розширення організаційно-ідейних зв'язків. Через Курбаса проводиться робота щодо інформування «нашої спільноти» на Західній Україні. Для цього Курбас використовує в першу чергу поїздки артистки Федорцевої до Польщі та її зв'язки в Польщі.
Курбас дає інформацію за кордон про утиски українського мистецтва й пригнічення української культури на Радянській Україні. Крім того, за словами Гірняка, на Курбасові лежить завдання встановлювати організаційні зв'язки з людьми, які нам співчувають або є нам близькими.
Тоді я звернув увагу Гірняка на те, що Крушельницький Іван та Бобинський Василь після приїзду з Польщі зв'язалися з Курбасом, відвідуючи його квартиру (Крушельницький) або ж у театрі під виглядом пропозиції поставити п'єсу.
У 1932 році Бобинський дав Курбасові п'єсу свого однодумця зі Львова Галана, яку Курбас миттю заходився ставити, хоч ця п'єса не була відповідною за своєю ідейною суттю (усе ж таки ця п'єса не пішла) - Можливо, ідеться про п'єсу Ярослава Галана «Дон-Кіхот із Еттенгайму».
І ще. Коли Матулівна була в Польщі, то за пропозицією Курбаса її взяли акторкою до театру «Березіль». їй виплачували гроші, а коли вона приїхала, то її зарахували в режисерську лабораторію.
Коли ми з Курбасом проживали майже два тижні в одній кімнаті на Кавказі в січні 1933 року, до нас дійшли звістки з Харкова про арешти (мені написали Гірняк Петро та Ткачук, Курбасові-Дацків і Балабан). Курбас мені сказав, що це « початок кінця», що і його, і мене теж заарештують, що почався похід Москви на знищення всього українського. Прощаючись зі мною, Курбас сказав: «До побачення в Іркутську».
Тоді ж таки я багато говорив з Курбасом про наші спільні справи. Курбас згадував свою поїздку за кордон, перебування у Львові. Коли я в нього спитав, навіщо тримати в театрі нездарну акторку Федорцеву, Курбас відповів, що це він особисто перетягнув її зі Львова, і хоч акторка вона нездарна, та часто буває корисною. Це було сказано в такому дусі, що через Федорцеву Курбас підтримує зв'язок із закордоном.
Зі слів Курбаса мені відомо, що він підтримує зв'язок із Грузією, або ж, як він висловився, з грузинською інтелігенцією. Сам він кілька разів їздив до Грузії для зв'язків із грузинськими націоналістами. У театрі «Березіль» Курбас ставив п'єсу грузинського націоналіста, колишнього аристократа князя Дадіані «Тетнульд» (Прем'єра вистави «Тетнульд» Шалви Дадіані відбулася в театрі «Березіль» 15 червня 1932 р.).
Ця обставина неабияк обурювала пролетарські мистецькі кола в Радянській Грузії. (Щоправда, в «Березолі» п'єса «Тетнульд» ішла в переробці, але переробку цю Курбас доручив націоналісту-письменнику Плужнику з Києва).
Добре пригадую, що арешти Конара, Березинського, Качанюка справили на Курбаса сильне враження.
Із травня 1933 року я з Курбасом не мав жодних зв'язків.
Протокол записаний з моїх слів вірно, мною прочитаний.
М.Ірчан
Допитав (Соколов)
ПРОТОКОЛ ДОПИТУ
МИРОСЛАВА ДМИТРОВИЧА ІРЧАНА
ВІД 1 ЛЮТОГО 1934 РОКУ
Питання: Ви назвали членом організації Курбаса. Що конкретно Ви про нього знаєте?
Відповідь: 3 Курбасом я знайомий із 1922 року. Ближче я з ним зійшовся влітку 1931 року.
Під час процесу СВУ, коли в наших колах жваво обговорювався склад суду, після моєї розмови з Гірняком Йосипом, я зустрівся з Курбасом. Останній, говорячи про Приходька, Соколянського й Слісаренка, сказав: «Суддями ми будемо над усіма теперішніми катами України».
Літом 1931 року Черняк викликав мене та Курбаса до міського партійного комітету й дав мені завдання написати для «Березоля» нову п'єсу про Західну Україну. Відтоді я почав часто зустрічатися з Курбасом, який ніколи не приховував своїх антирадянських настроїв та свого націоналізму.
У контрреволюційній роботі Курбас був пов'язаний із групою Хвильового, хоч зовні вони між собою нібито ворогували. На 10-ій річниці «Березоля», яка офіційно не святкувалася, Курбас зібрав до себе на квартиру Гірняка Йосипа, Хвильового, Куліша й Вишню. Там, за словами Гірняка Йосипа, «відбулося об'єднання сил».
У театрі «Березіль» була окрема група нашої організації на чолі з Курбасом. До цієї групи належали: Гірняк Йосип, Дацків, Павловський, Федорцева, Бучма, Гавришко (Про Гавришка знаємо тільки те, що свого часу він був актором пересувного Київського драматичного театру («Кийдрам-те»), згодом - театру «Березіль»), Сердюк, Матулівна. З розмов із більшістю цих осіб я бачив, що вони йдуть одним фронтом і Курбас для них є великим авторитетом. У мене є підозра, що до цієї групи належав також режисер Балабан.
Дуже близькі стосунки Курбас мав із Черняком, який у 1931 році казав мені, що на Курбаса як на керівника театру покладено обов'язок здійснювати націоналістичну пропаганду й підтримувати націоналістичні групи, особливо серед письменників та драматургів.
У1932 році я мав розмову з Гірняком Петром про нашу роботу в УВО. Він повідомив мене про зв'язки закордоном і про те, хто працює в «розвідувальній службі» УВО. Серед інших прізвищ назвав він і Курбаса. За словами Гірняка, театр є центром для розширення організаційно-ідейних зв'язків. Через Курбаса проводиться робота щодо інформування «нашої спільноти» на Західній Україні. Для цього Курбас використовує в першу чергу поїздки артистки Федорцевої до Польщі та її зв'язки в Польщі.
Курбас дає інформацію за кордон про утиски українського мистецтва й пригнічення української культури на Радянській Україні. Крім того, за словами Гірняка, на Курбасові лежить завдання встановлювати організаційні зв'язки з людьми, які нам співчувають або є нам близькими.
Тоді я звернув увагу Гірняка на те, що Крушельницький Іван та Бобинський Василь після приїзду з Польщі зв'язалися з Курбасом, відвідуючи його квартиру (Крушельницький) або ж у театрі під виглядом пропозиції поставити п'єсу.
У 1932 році Бобинський дав Курбасові п'єсу свого однодумця зі Львова Галана, яку Курбас миттю заходився ставити, хоч ця п'єса не була відповідною за своєю ідейною суттю (усе ж таки ця п'єса не пішла) - Можливо, ідеться про п'єсу Ярослава Галана «Дон-Кіхот із Еттенгайму».
І ще. Коли Матулівна була в Польщі, то за пропозицією Курбаса її взяли акторкою до театру «Березіль». їй виплачували гроші, а коли вона приїхала, то її зарахували в режисерську лабораторію.
Коли ми з Курбасом проживали майже два тижні в одній кімнаті на Кавказі в січні 1933 року, до нас дійшли звістки з Харкова про арешти (мені написали Гірняк Петро та Ткачук, Курбасові-Дацків і Балабан). Курбас мені сказав, що це « початок кінця», що і його, і мене теж заарештують, що почався похід Москви на знищення всього українського. Прощаючись зі мною, Курбас сказав: «До побачення в Іркутську».
Тоді ж таки я багато говорив з Курбасом про наші спільні справи. Курбас згадував свою поїздку за кордон, перебування у Львові. Коли я в нього спитав, навіщо тримати в театрі нездарну акторку Федорцеву, Курбас відповів, що це він особисто перетягнув її зі Львова, і хоч акторка вона нездарна, та часто буває корисною. Це було сказано в такому дусі, що через Федорцеву Курбас підтримує зв'язок із закордоном.
Зі слів Курбаса мені відомо, що він підтримує зв'язок із Грузією, або ж, як він висловився, з грузинською інтелігенцією. Сам він кілька разів їздив до Грузії для зв'язків із грузинськими націоналістами. У театрі «Березіль» Курбас ставив п'єсу грузинського націоналіста, колишнього аристократа князя Дадіані «Тетнульд» (Прем'єра вистави «Тетнульд» Шалви Дадіані відбулася в театрі «Березіль» 15 червня 1932 р.).
Ця обставина неабияк обурювала пролетарські мистецькі кола в Радянській Грузії. (Щоправда, в «Березолі» п'єса «Тетнульд» ішла в переробці, але переробку цю Курбас доручив націоналісту-письменнику Плужнику з Києва).
Добре пригадую, що арешти Конара, Березинського, Качанюка справили на Курбаса сильне враження.
Із травня 1933 року я з Курбасом не мав жодних зв'язків.
Протокол записаний з моїх слів вірно, мною прочитаний.
М.Ірчан
Допитав (Соколов)