Украинские революционеры: хоть к черту-дьяволу, лишь бы подальше от НЭПа
Продолжаю читать материалы архиво-следственного дела Михаила Ялового, представителя т.н. "расстрелянного возрождения":
"У цей час відбувалися, звісно неодноразові наради приватного характеру у Хвильвого, у мене і у Шумського. Відверто контрреволюційного характеру на цих нарадах у мене були розмови особисто з Хвильовим. І він, і я розглядали тодішню ситуацію, як похід проти української національної культури, пов"язували це з тупиковим станом соціалістичної революції, коли від соціалізму лишилося "виїдене яйце", а скрізь НЕП, безперспективність. На такому тлі похід проти української національної культури ми розглядали як наслідок відродження російської національої держави. Звісно, вихід із такої ситуації міг бути або вбік форсованого розвитку соціалістичної революції троцкістським шляхом аж до військового прориву в капіталістичну Європу, або ж боротьба за національну буржуазну українську державу.Перше і він, і я уявляли нездійсненним. Друге ми теж бачили реально нездійсненим, проте по-різному оцінювали. Хвильвий ставив питання так: оскільки перше є нездійсненним, то треба хоча б боротися за друге. Адже потрібно хоч кудись іти, хоч до самого чорта-диявола, тільки б не гнити в ядучому непівському розкладі".
Перевод:
"В это время происходили, конечно неоднократные совещания частного характера у Хвылевого, у меня и у Шумского. Откровенно контрреволюционного характера на этих совещаниях у меня были разговоры лично с Хвылевым. И он, и я рассматривали тогдашнюю ситуацию, как поход против украинской национальной культуры, связывали это с тупиковым состоянием социалистической революции, когда от социализма осталось "выеденное яйцо", а везде НЭП, бесперспективность. На таком фоне поход против украинской национальной культуры мы рассматривали как следствие возрождения русского национального государства. Конечно, выход из такой ситуации мог быть или в сторону форсированного развития социалистической революции троцкистским путем вплоть до военного прорыва в капиталистическую Европу, или же борьба за национальное буржуазное украинское государство.Первое и он, и я представляли неосуществимым. Второе мы тоже видели реально неосуществленным, однако по-разному оценивали. Хвылевой ставил вопрос так: поскольку первое является неосуществимым, то надо хотя бы бороться за второе. Ведь нужно хоть куда-то идти, хоть к самому черту-дьяволу, только бы не гнить в удушающем нэпманском разложении".
"У цей час відбувалися, звісно неодноразові наради приватного характеру у Хвильвого, у мене і у Шумського. Відверто контрреволюційного характеру на цих нарадах у мене були розмови особисто з Хвильовим. І він, і я розглядали тодішню ситуацію, як похід проти української національної культури, пов"язували це з тупиковим станом соціалістичної революції, коли від соціалізму лишилося "виїдене яйце", а скрізь НЕП, безперспективність. На такому тлі похід проти української національної культури ми розглядали як наслідок відродження російської національої держави. Звісно, вихід із такої ситуації міг бути або вбік форсованого розвитку соціалістичної революції троцкістським шляхом аж до військового прориву в капіталістичну Європу, або ж боротьба за національну буржуазну українську державу.Перше і він, і я уявляли нездійсненним. Друге ми теж бачили реально нездійсненим, проте по-різному оцінювали. Хвильвий ставив питання так: оскільки перше є нездійсненним, то треба хоча б боротися за друге. Адже потрібно хоч кудись іти, хоч до самого чорта-диявола, тільки б не гнити в ядучому непівському розкладі".
Перевод:
"В это время происходили, конечно неоднократные совещания частного характера у Хвылевого, у меня и у Шумского. Откровенно контрреволюционного характера на этих совещаниях у меня были разговоры лично с Хвылевым. И он, и я рассматривали тогдашнюю ситуацию, как поход против украинской национальной культуры, связывали это с тупиковым состоянием социалистической революции, когда от социализма осталось "выеденное яйцо", а везде НЭП, бесперспективность. На таком фоне поход против украинской национальной культуры мы рассматривали как следствие возрождения русского национального государства. Конечно, выход из такой ситуации мог быть или в сторону форсированного развития социалистической революции троцкистским путем вплоть до военного прорыва в капиталистическую Европу, или же борьба за национальное буржуазное украинское государство.Первое и он, и я представляли неосуществимым. Второе мы тоже видели реально неосуществленным, однако по-разному оценивали. Хвылевой ставил вопрос так: поскольку первое является неосуществимым, то надо хотя бы бороться за второе. Ведь нужно хоть куда-то идти, хоть к самому черту-дьяволу, только бы не гнить в удушающем нэпманском разложении".