Очень показательное стихотворение из оуновского журнала "Сурма" за 1932 год:
"Польщо! Одвiчний демоне Вкраїни.
Вампире лютий, ненаситний,
Що вже столiттями цiлими
Спиває кров своїх офiр!
I може жити тiльки там
Де труп, де цвинтар i руїни (…)
Ти струп плюгавий, що обсiв
Народ-дiтину, - струп гидкий,
Якого навiть нам огнем
Не вдалось випалить, згоїти.
Ти новородок окаянний
I звiр мiж звiрами незнаний
Що iз зубами народився,
Iз кигтями, як сатона".
Какая экспрессия!
Напомню еще одно экспрессивное стихотворение - писаки-коллаборациониста Евгения Маланюка, которого современные ему нацики поэтически называли "кривавих шляхів апостол", а сейчас деток заставляют изучать как "классика литературы":
"В жорстоку, хижу ніч життя,
В оцю страшну, страсну годину, -
Здуши гадюку почуття,
Забий, забий в собі людину!