О взаимоотношениях схидняков и захидняков в УПА
Да Все знают, что большинство в добрбатах, а также в армии составляют уроженцы центра Украины и юго-востока. В большинстве - русскоязычные. И при этом сидящие под кондиционерами в своих уютных офисах и квартирах украиносвидомые профптатриоты Галиции типа недавно убитой Фарион или Дроздова называют их неполноценным русскоязычным плебсом, который надо украинизировать.
В этой связи хочу напомнить, что мы - украинцы, для галичан-бандеровцев были чужаками, "схидняками" всегда. Напомню о терроре, который бандеровская СБ развязала против "схидняков", которые имели неосторожность вступить в УПА после того, как надобность в этих самых "схидняках" отпала.
Процитирую "Спогади курінного УПА Максима Скорупського (Макса) (перевод машинный, поэтому не взыщите).
"Акция на лес (что самое важное из всего) была переломов моментом для схидняков в УПА. Через несколько дней после акции, когда все стабилизувалось и вернулась нормальная жизнь в УПА и были налажены связи, совершенно случайно открылась широко скроенное предательство. Из источников СБ (СБ ОУН - бандеровское гестапо, - Варяг) было нам известно следующее:
Один связной, во время акции, имел поручение от майора Голубенко (прежде шеф штаба Крука, а теперь группы Юг) передать "грипсы", писаные майором, одному из бывших старшин красной армии, который в то время был инструктором в школе подстаршин УПА . Наглый налет немцев и самолеты напугали молодого стрелка, и он, не выполнив приказа, бежал в село Обгова. Через несколько дней, когда все утихло, стрелок, испугался вновь наказания за невыполнение приказа, поэтому решил прочитать "грипсы", чтобы знать, насколько это была важное дело и какой надеяться кары. Здесь он сделал великое открытие. В "грипсе" майор Голубенко пишет к своему старому знакомому лейтенанту (уже не первый раз) и спрашивает, готов ли тот выполнить данное задание. Далее, дословно стояло: "Уже наступает время, бери своих ребят и кончай с голытьбой. Тех, которые сдадутся без боя, можешь взять с собой, а остальных постреляй, оружие, которого нельзя взять, сожги." И подан сборный пункт (известном месте в лесу).
Прочитав такого содержания "грипсы", стрелок немедленно вызвался в штаб и отдал "грипсы" Энею; в тракте достаточно хитрого тем вместе следствия СБ оказалось, что несколько бывших старшин красной армии на руководящих положениях были в сговоре и имели задачу разложить УПА и уничтожить штабы и ведущих людей. Руководителем акции был специально выслан большевиками шпион. Время их измены было определен на день, когда немцы делали акцию в лес, которой они (предатели) не предполагали.
Имея такие доказательства против некоторых, трудно было для СБ быть справедливой. Началась почти тотальная проверка Востока, в том числе погибло много и невинных. Майор Батько лично при выстроенных отделах УПА, сказав глубоко патриотическую речь, сам собственноручно расстрелял майора Голубенко. Через неделю после того СБ наткнулась на материялы, которые доказывали, что сам майор Батько был в сговоре с Голубенко, и он стрелял его лишь для того, чтобы, получить себе доверие и дальше продолжать шпионскую работу. Этот случай является образцом преданности некоторых коммунистов, в частности майора Голубенко. Он мог выдать Батька, но преданность своему делу была для него превыше всего. Предпочев погибнуть от руки своего товарища, чем предать дело сорвать работу.
После того чистки схидняков создалась ужасная ситуация. Схидняки не доверяли захиднякам и боялись СБ, захидняки не доверяли схиднякам , в каждом видя предателя. УПА не могла обойтись без Востока, хороших военных, но доверие к ним было поколеблено. Большинство из них были необычно украинскому делу преданы, и подозрения ставило их в ужасную ситуацию. Те вещи были представлены органами СБ по всем отделам УПА и везде начались подобные истории. Многие схитдняки, чтобы не жить в неуверенности, совершили бегство на восточные области Украины, распространяя пропаганду, которую живо поддерживали советские партизаны, захидняки - "бандеровцы" - режут всех схидняков подряд, даже женщин и детей. Это очень повредило популярности УПА также на Западной Украине. Хотя большевикам не удалось разложить полностью УПА, однако повредили они нам очень.
Командование УПА старалось все это затушевать и не придавать огласке, но такого спрятать нельзя.
Вообще проблема т. н. схидняков и захидняков была самой проблемой в те годы, как будет она самой тяжелой в будущем и не является легкой и теперь, даже в эмиграции. Большевики ее очень удобно используют, чтобы не допустить украинцам духовой соборности и совместных усилий в развязке и практических, и политически-идеологическим вопросам.
Высокомерие и упрямство захидняков, в частности галичан, а в первую очередь бандеровцев, вызывает игнорирование [мнения] надднепрянцев, которые чувствуют себя задетыми, а то и оскорбленными. Они хотят, чтобы их понимали и их взгляды уважали, а захидняки требуют от них полного отречения от своего собственного мнения, иначе их трактуют как чужих. Это используют большевики и предписывают своим агентам быть более папистами, как сам папа в "западэнчестве". Результат: бандеровцы отвергли тех надднепрянцев, которые были честными украинскими патриотами, но не во всем соглашались, а приняли агентов, которые совсем приспособились и свою верность бандеровцам доказывали уничтожением, напр., Мельниковцев, выполняя свою задачу: уничтожить украинский самостийницкий элемент".
Украинский оригинал
Акція на ліс (що найважливіше з усього) була переломовим моментом для східняків в УПА. За кілька днів після акції, коли все устабілізувалося й повернулося нормальне життя в УПА та були наладнані зв'язки, цілком випадково викрилась широко зокроєна зрада. З джерел СБ було нам відоме ось що:
Один зв'язковий, під час акції, мав доручення від майора Голубенка (колись шеф штабу Крука, а тепер групи Південь) передати "грипса", писаного майором, одному з колишніх старшин червоної армії, який у той час був інструктором у школі підстарший УПА. Наглий наскок німців і літаки налякали молодого стрільця, і він, не виконавши наказу, втік до села Обгова. По кількох днях, коли все втихло, стрілець, злякався знов кари за невиконання наказу, тому вирішив прочитати "грипса", щоб знати, наскілько це була важлива справа й якої сподіватися кари. Тут він зробив велике відкриття. В "грипсі" майор Голубенко пише до свого старого знайомого лейтенанта (вже не перший раз) і питає, чи той готовий виконати дане завдання. Далі, дослівно стояло: "Вже настає час, бери своїх хлопців і кінчай з голотою. Тих, які здадуться без бою, можеш узяти з собою, а решту постріляй, зброю, якої не можна взяти, спали." І подано збірний пункт (означене місце в лісі).
Прочитавши такого змісту "грипса", стрілець негайно зголосився до штабу і віддав "грипса" Енею; в тракті досить хитрого тим разом слідства СБ виявилось, що кілька колишніх старшин червоної армії на керівних становищах були в змові і мали завдання розкласти УПА й знищити штаби та провідних людей . Керівником акції був спеціяльно висланий большевиками шпигун. Час їхньої зради був визначений на день, коли німці робили акцію на ліс, якої вони (зрадники) не передбачали.
Маючи такі докази проти декого, трудно було для СБ бути справедливою. Почалася майже тотальна перевірка східняків, в тому числі впало багато й невинних. Майор Батько особисто при вистроєних відділах УПА, сказавши глибоко патріотичну промову, сам власноручно розстріляв майора Голубенка. За тиждень після того СБ натрапила на матеріяли, які доказували, що сам майор Батько був у змові з Голубенком, і що він стріляв його лише для того, щоб, здобути собі довір'я і далі продовжувати шпигунську роботу. Цей випадок є зразком відданости деяких комуністів, зокрема майора Голубенка. Він же міг видати Батька, але відданість своїй справі була для нього понад усе. Волів згинути від руки свого товариша, ніж зрадити справу й зірвати роботу.
Після тієї чистки східняків витворилась жахлива ситуація. Східняки не довіряли західнякам і боялися СБ, західняки не довіряли східнякам, у кожному добачаючи зрадника. УПА не могла обійтись без східняків, добрих військовиків, але довір'я до них було захитане. Більшість з них були незвичайно українській справі віддані, й підозріння ставило їх у жахливу ситуацію. Ті речі були подані органам СБ по всіх відділах УПА і всюди почалися подібні історії. Багато східняків, щоб не жити в непевності, почали тікати на східні області України, ширячи пропаганду, яку живо підтримували совєтські партизани, що західняки - "бандерівці" - ріжуть усіх східняків підряд, навіть жінок і дітей. Це дуже пошкодило популярності УПА також на Західній Україні. Хоч большевикам не вдалось розкласти УПА, то проте пошкодили вони нам дуже.
Командування УПА старалося все це затушувати й не надавати розголосу, але такого заховати не можна.
Взагалі проблема т. зв. східняків і західняків була найважчою проблемою в тих роках, як буде вона найважчою в майбутньому і не є легкою і тепер, навіть на еміграції. Большевики її дуже зручно використовують, щоб не допустити до української духової соборности й спільних зусиль у розв'язці і практичних, і політично-ідеологічних питань.
Зарозумілість і впертість західняків, зокрема галичан, а в першу чергу бандерівців, спричинює ігнорування наддніпрянців, що почуваються цим вражені, а то й ображені. Вони хочуть, щоб їх розуміли й їх погляди респектували, а західняки вимагають від них повного зречення своєї власної думки, інакше їх трактується, як чужих. Це використовують большевики й наказують своїм агентам бути більш папістами, як сам папа в "західництві". Результат: бандерівці відкинули тих наддніпрянців, що були чесними українськими патріотами, але не у всьому погоджувались, а прийняли агентів, які зовсім пристосувалися і свою вірність бандерівцям доказували нищенням, напр., мельниківців, виконуючи своє завдання: знищити український самостійницький елемент.
В этой связи хочу напомнить, что мы - украинцы, для галичан-бандеровцев были чужаками, "схидняками" всегда. Напомню о терроре, который бандеровская СБ развязала против "схидняков", которые имели неосторожность вступить в УПА после того, как надобность в этих самых "схидняках" отпала.
Процитирую "Спогади курінного УПА Максима Скорупського (Макса) (перевод машинный, поэтому не взыщите).
"Акция на лес (что самое важное из всего) была переломов моментом для схидняков в УПА. Через несколько дней после акции, когда все стабилизувалось и вернулась нормальная жизнь в УПА и были налажены связи, совершенно случайно открылась широко скроенное предательство. Из источников СБ (СБ ОУН - бандеровское гестапо, - Варяг) было нам известно следующее:
Один связной, во время акции, имел поручение от майора Голубенко (прежде шеф штаба Крука, а теперь группы Юг) передать "грипсы", писаные майором, одному из бывших старшин красной армии, который в то время был инструктором в школе подстаршин УПА . Наглый налет немцев и самолеты напугали молодого стрелка, и он, не выполнив приказа, бежал в село Обгова. Через несколько дней, когда все утихло, стрелок, испугался вновь наказания за невыполнение приказа, поэтому решил прочитать "грипсы", чтобы знать, насколько это была важное дело и какой надеяться кары. Здесь он сделал великое открытие. В "грипсе" майор Голубенко пишет к своему старому знакомому лейтенанту (уже не первый раз) и спрашивает, готов ли тот выполнить данное задание. Далее, дословно стояло: "Уже наступает время, бери своих ребят и кончай с голытьбой. Тех, которые сдадутся без боя, можешь взять с собой, а остальных постреляй, оружие, которого нельзя взять, сожги." И подан сборный пункт (известном месте в лесу).
Прочитав такого содержания "грипсы", стрелок немедленно вызвался в штаб и отдал "грипсы" Энею; в тракте достаточно хитрого тем вместе следствия СБ оказалось, что несколько бывших старшин красной армии на руководящих положениях были в сговоре и имели задачу разложить УПА и уничтожить штабы и ведущих людей. Руководителем акции был специально выслан большевиками шпион. Время их измены было определен на день, когда немцы делали акцию в лес, которой они (предатели) не предполагали.
Имея такие доказательства против некоторых, трудно было для СБ быть справедливой. Началась почти тотальная проверка Востока, в том числе погибло много и невинных. Майор Батько лично при выстроенных отделах УПА, сказав глубоко патриотическую речь, сам собственноручно расстрелял майора Голубенко. Через неделю после того СБ наткнулась на материялы, которые доказывали, что сам майор Батько был в сговоре с Голубенко, и он стрелял его лишь для того, чтобы, получить себе доверие и дальше продолжать шпионскую работу. Этот случай является образцом преданности некоторых коммунистов, в частности майора Голубенко. Он мог выдать Батька, но преданность своему делу была для него превыше всего. Предпочев погибнуть от руки своего товарища, чем предать дело сорвать работу.
После того чистки схидняков создалась ужасная ситуация. Схидняки не доверяли захиднякам и боялись СБ, захидняки не доверяли схиднякам , в каждом видя предателя. УПА не могла обойтись без Востока, хороших военных, но доверие к ним было поколеблено. Большинство из них были необычно украинскому делу преданы, и подозрения ставило их в ужасную ситуацию. Те вещи были представлены органами СБ по всем отделам УПА и везде начались подобные истории. Многие схитдняки, чтобы не жить в неуверенности, совершили бегство на восточные области Украины, распространяя пропаганду, которую живо поддерживали советские партизаны, захидняки - "бандеровцы" - режут всех схидняков подряд, даже женщин и детей. Это очень повредило популярности УПА также на Западной Украине. Хотя большевикам не удалось разложить полностью УПА, однако повредили они нам очень.
Командование УПА старалось все это затушевать и не придавать огласке, но такого спрятать нельзя.
Вообще проблема т. н. схидняков и захидняков была самой проблемой в те годы, как будет она самой тяжелой в будущем и не является легкой и теперь, даже в эмиграции. Большевики ее очень удобно используют, чтобы не допустить украинцам духовой соборности и совместных усилий в развязке и практических, и политически-идеологическим вопросам.
Высокомерие и упрямство захидняков, в частности галичан, а в первую очередь бандеровцев, вызывает игнорирование [мнения] надднепрянцев, которые чувствуют себя задетыми, а то и оскорбленными. Они хотят, чтобы их понимали и их взгляды уважали, а захидняки требуют от них полного отречения от своего собственного мнения, иначе их трактуют как чужих. Это используют большевики и предписывают своим агентам быть более папистами, как сам папа в "западэнчестве". Результат: бандеровцы отвергли тех надднепрянцев, которые были честными украинскими патриотами, но не во всем соглашались, а приняли агентов, которые совсем приспособились и свою верность бандеровцам доказывали уничтожением, напр., Мельниковцев, выполняя свою задачу: уничтожить украинский самостийницкий элемент".
Украинский оригинал
Акція на ліс (що найважливіше з усього) була переломовим моментом для східняків в УПА. За кілька днів після акції, коли все устабілізувалося й повернулося нормальне життя в УПА та були наладнані зв'язки, цілком випадково викрилась широко зокроєна зрада. З джерел СБ було нам відоме ось що:
Один зв'язковий, під час акції, мав доручення від майора Голубенка (колись шеф штабу Крука, а тепер групи Південь) передати "грипса", писаного майором, одному з колишніх старшин червоної армії, який у той час був інструктором у школі підстарший УПА. Наглий наскок німців і літаки налякали молодого стрільця, і він, не виконавши наказу, втік до села Обгова. По кількох днях, коли все втихло, стрілець, злякався знов кари за невиконання наказу, тому вирішив прочитати "грипса", щоб знати, наскілько це була важлива справа й якої сподіватися кари. Тут він зробив велике відкриття. В "грипсі" майор Голубенко пише до свого старого знайомого лейтенанта (вже не перший раз) і питає, чи той готовий виконати дане завдання. Далі, дослівно стояло: "Вже настає час, бери своїх хлопців і кінчай з голотою. Тих, які здадуться без бою, можеш узяти з собою, а решту постріляй, зброю, якої не можна взяти, спали." І подано збірний пункт (означене місце в лісі).
Прочитавши такого змісту "грипса", стрілець негайно зголосився до штабу і віддав "грипса" Енею; в тракті досить хитрого тим разом слідства СБ виявилось, що кілька колишніх старшин червоної армії на керівних становищах були в змові і мали завдання розкласти УПА й знищити штаби та провідних людей . Керівником акції був спеціяльно висланий большевиками шпигун. Час їхньої зради був визначений на день, коли німці робили акцію на ліс, якої вони (зрадники) не передбачали.
Маючи такі докази проти декого, трудно було для СБ бути справедливою. Почалася майже тотальна перевірка східняків, в тому числі впало багато й невинних. Майор Батько особисто при вистроєних відділах УПА, сказавши глибоко патріотичну промову, сам власноручно розстріляв майора Голубенка. За тиждень після того СБ натрапила на матеріяли, які доказували, що сам майор Батько був у змові з Голубенком, і що він стріляв його лише для того, щоб, здобути собі довір'я і далі продовжувати шпигунську роботу. Цей випадок є зразком відданости деяких комуністів, зокрема майора Голубенка. Він же міг видати Батька, але відданість своїй справі була для нього понад усе. Волів згинути від руки свого товариша, ніж зрадити справу й зірвати роботу.
Після тієї чистки східняків витворилась жахлива ситуація. Східняки не довіряли західнякам і боялися СБ, західняки не довіряли східнякам, у кожному добачаючи зрадника. УПА не могла обійтись без східняків, добрих військовиків, але довір'я до них було захитане. Більшість з них були незвичайно українській справі віддані, й підозріння ставило їх у жахливу ситуацію. Ті речі були подані органам СБ по всіх відділах УПА і всюди почалися подібні історії. Багато східняків, щоб не жити в непевності, почали тікати на східні області України, ширячи пропаганду, яку живо підтримували совєтські партизани, що західняки - "бандерівці" - ріжуть усіх східняків підряд, навіть жінок і дітей. Це дуже пошкодило популярності УПА також на Західній Україні. Хоч большевикам не вдалось розкласти УПА, то проте пошкодили вони нам дуже.
Командування УПА старалося все це затушувати й не надавати розголосу, але такого заховати не можна.
Взагалі проблема т. зв. східняків і західняків була найважчою проблемою в тих роках, як буде вона найважчою в майбутньому і не є легкою і тепер, навіть на еміграції. Большевики її дуже зручно використовують, щоб не допустити до української духової соборности й спільних зусиль у розв'язці і практичних, і політично-ідеологічних питань.
Зарозумілість і впертість західняків, зокрема галичан, а в першу чергу бандерівців, спричинює ігнорування наддніпрянців, що почуваються цим вражені, а то й ображені. Вони хочуть, щоб їх розуміли й їх погляди респектували, а західняки вимагають від них повного зречення своєї власної думки, інакше їх трактується, як чужих. Це використовують большевики й наказують своїм агентам бути більш папістами, як сам папа в "західництві". Результат: бандерівці відкинули тих наддніпрянців, що були чесними українськими патріотами, але не у всьому погоджувались, а прийняли агентів, які зовсім пристосувалися і свою вірність бандерівцям доказували нищенням, напр., мельниківців, виконуючи своє завдання: знищити український самостійницький елемент.