Как УПА Киев освобождала
В последнее время вдруг, откуда ни возьмись, начали материализовываться материалы о том, что "самым страшным зверем" для немцев был Бандера и его банда доблестная ОУН. В качестве доказательств специсторики из СБУ показали несколько листовок, якобы "спрятанных между листиками а томах так чтобы их никто не нашел" пропагандного характера. Сегодня одни
( Read more... )
с. 262: "Зрештою, що ми знаэмо про націоналістів у Галичині? Те, що курінний з-під Буківки хоче йти звільняти Київ? Яка їхня мета? Яка поведінка Як до них ставиться населення? Яка тактика? Кспішно боротися можна з тим ворогом, якого добре знаєш. Силою тут нічого не вдієш, тут потрібна не сила, а розум, от ми і вирішили, щоб зберегти людей і розвідати найкраще ворога, просуватися як сотня особливого призначення сотенного Жука, що йде прямо на Київ звільняти його від німців. Сотенний - Платон, роль політкерівника доручаємо Лисиці, а я нібито член центрального проводу на псевдо Дід…Віддаємо категоричну команду поховати ордени, медалі і зірки на кашкетах, при зустрічах з бандерівцями росіянам і євреям бути як можна подалі від центру подій, ховатися за спини українців. Хто погано знає мову, той взагалі не повинен розтуляти рота. Ось уже третій день ідемо на північ лісами, що тягнуться між ріками Золота Липа і Нараївка, ідемо як похідна сотня. Хто нам вірить, хто не вірить, проте вся мовчать. І тільки один дядько з лісового хутора Макар Пограничний, хто бів у нас провідником, прощаючись, одізвав мене трохи вбік і стиха мовив:
-То н моя справа пане добродію, хто ви такі є. Кажете українські партизани, повстанці, то хай вам бог помагає. Але в цих лісах є багато бандерівців, то будьте обережні. І ще я вам, пане, скажу: не так себе ваші хлопці поводять, як бандерівці".
С. 269.: "Платили ми вдвоє-втроє більше базарної ціни, бо гроші для нас не мали свого значення. Хоча все йшло в спільний казан, кожному хотілось купити самому: переважная більшість бійців цперше за два роки щось купувала. Раді з удачі жінки повернулися додому. Ми й з ними видавали себе за бандерівців, але вони цьому мало вірять.
- Наші хлопці не те що грошей ніколи не платять, а навіть останнього карбованця візьмуть...
Знову помилка! Ми ніяк не можемо звикнути до вчинків "лицарів УПА", і кожного з дев"ятнадцяти днів у нас є такі прорахунки. Добре, що це має бути останній день бандерівської епопеї... От і настало 20 вересня. Обстановка за Случем дуже складна. Всю місцевість на південь від ріки аж до самого асфальту окупанти віддали бандерівцям і тільки зрідка граються з ними у війну. В кожному селі гарнізони УПА, які мають на меті не пропускати з півночі до асфальту і залізниці партизанських диверсантів. Случ бандерівці вважають лінією фронту і тільки зрідка наважуються переходити на правий берег і грабувати польські хутори".
Так же и все остальніе ваши КУПИРОВАННЫЕ ЦИТАТЫ. Как говорят в Одессе - ощутите разницу!!!
Reply
Вся разница в том, что в своих повествованиях Вайцеховичу Ковпак пытается селать хорошую мину при плохой игре. Суть происходящего проста, как штык: имея под ружьём 200 опытных партизан, из них 40 автоматчиков погибшего Карпенко, Ковпак даже не пытается зацепиться на этой негостеприимной для него территории, а уж о том, чтобы вести активные партизанские действия против гитлеровцев - вовсе речи нет. Все помыслы и чаяния - как поскорее убраться из этих неприветливых краёв до гостеприимной Житомирщины.
А все экивоки вроде прочуханов местным активистам ОУН и защиты местного населения - стремление сгладить двусмысленность ситуации. Сути дела это не меняет:
1) Ковпак и его люди НЕ могут идти под красным знаменем
2) Ковпак и его люди НЕ пользуются среди местного населения никаким авторитетом
3) Ковпаку и его людям НЕ помогают добровольно
4) Ковпак и его люди ОБМАНЫВАЮТ местных, маскируясь под тех, к кому население благосклонно.
Вот и всё.
В этом - квинтэссенция всего того, что потом нарекли "советские партизаны Украины".
Остальное - от лукавого.
Reply
Остальное- от лукавого.
Reply
1) "нерідна" для ковпаківців обстановка - це специфіка лише Галичини (самі зауважили, що вже Житомирщина і території далі на схід були іншою справою); і не тому, що люди там аж занадто відчували пієтет до радянської влади, а просто менталітет інший, не замкнений на собі;
2) таємність допомоги місцевого населення ковпаківцям (при тому, що вони добре відчували, КОМУ допомагають!) можна пояснити переважним контролем тамтешніх лісів оунівськими боївками (масштаби Галичини і північної Буковини у порівнянні з Великою Україною не такі вже й великі), - що ніхто із радянських історіографів і не заперечує. В умовах "кланової відповідальності" патріархального суспільства допомога чужинцям-"східнякам" (хай навіть симпатичним і дисциплінованим таким само українцям) могло коштувати і таки коштувало для симпатиків надто дорого. Навіщо дратувати гусаків, коли ковпаківці були й підуть, а бандерівці тут і залишаться?
Звісно, це передусім ІМХО, але такі варіанти не такі вже й малоймовірні в порівнянні з "антинімецьким фронтом УПА". :)
Reply
Ви дуже точно виклали суть. Мені знайома зі Львова саме про це і розповідала. Її родичі були в ОУН (ніхто не був репресований), але вона говорила, про врождену тоталітарність мислення своїх земляків, вироблену постійним контролем змалечку і про уже генетичний страх перед ними.
Про жахливі подробиці, що ледве не трапилось з нею, за те що ПУБЛІЧНО виступила проти ющенка під час президентської кампанії я краще помовчу, щоб їй не було неприїмностей, але вона розповідає, що зараз там усі роздратовані, обурені тим, що не виправдав сліпої віри, а на неї іскри летять ніби в цьому винна вона. За погляди. За те, що виявилась права.
Reply
Інакше не може бути, бо тоді виникають "дюкинизми"-"новороссізми" як заздалегідь упереджене, запрограмоване. прогнозоване ставлення до певних історичних подій не в їхньому реальному істричному контексті, а за певними усталеними ідеологічними стреотипами, що в цілому спотворює саму істину.
Проведіть експеримент: порівняйте сцену зустрічі і переговорів УПА-Ковпак у викладі Макса Скорупського ("Туди, де бій за волю") і С.В. Руднєва ("Щоденник"). Обидві книжки є в мережі. Як про-різному трактують одне й те ж представники різних політичних течій. До речі, Скорупський - колишній "мельниківець", і всі тодішні події в його викладі є чесними і відвертими.
<<..."нерідна" для ковпаківців обстановка - це специфіка лише Галичини>>
Шлях повернення Ковпака пролягав не тільки через Галичину, а й через Поділля й частково Волинь. І якщо в Галичині, де УПА тільки створювалася (а поштовхом до більшої інтенсивності її утворення якраз і став горезвісний провальний "Карпатський" рейд), Ковпак йшов як радянський партизан, то вже на Тернопольщині-Рівненщині, де УПА вже діяла активно, змушений був вдатися до мімікрії, інакше просто би не вижив. А менталітет по всі
Reply
Leave a comment