Да, действительно вижу контраст, т.к. для меня вся Западная Україна - это так другая планета. Многие вещи, на которые местные бы никогда и не обратили бы внимание, мне бросаются в глаза.
"В селі Топорівці представлена ще одна гілка християнської релігії. Костел почали будувати в 1910р, але перша світова війна пригальмувала будування, завершення якого відбулося аж в 1935р. До радянської влади приміщення храму дружно ділили між собою греко-католицька та католицька громади. З 1950року храм використовували як сховище для кукурудзи, машини під'їжджали до костелу і прямо через вікна кидали кукурудзу в приміщення. В 1992 році голова села звернувся з пропозицією відновити храм до Матушевського Йосефа Івановича, родина якого до 50року зберігала ключі та доглядала костел! Почалася кропітка робота. "Це я зараз такий старий, а тоді ще був ого-го", посміхається 79-річний Йосеф Іванович, хоча всі його кличуть на польський манер - Юзеф. Будівельник за спеціальністю, Матушевський самотужки розпочав відновлення костелу. На укріплення стін пішло близько тони бетону, зрозуміло, що деякі мешканці допомагали йому. Внутрішні розписи виконала місцева жінка - художник. Храм освятили. Приємно, мабуть лишити після себе таку пам'ять, таку згадку. Та і в родині Матушевських все добре, дай їм Бог здоров'я! Доречи, вони з ксьондзом вирішили не збирати гроші на служби - просто хто скільки покладе на стіл зі свічечками. Оплачує службу в храмі, що проводиться раз на місяць, сам Йосеф Іванович зі своєї пенсії. Отак!"
в таком случае, смотрите на них чаще и рассказывайте нам, местным, где и в чём мы проживаем, с кем мы жили и живём, рассказывайте нам истории наших районов - ведь источники вы черпаете из ссылок разных авторитетных журналистов, которые чужды фантастическим побуждениям, и абсолютно реалистичны во взглядах ...
Для Галичини - так. Але ж це Буковина, яка завжди відрізнялася занадтою толерантністю. Тут гроші на храми давали євреї, а православні священики приймали участь в освяченні сигнагог.
Вот тут, кстати, немного его истории: http://ukraine.kingdom.kiev.ua/region/24/toporivzi.php
"В селі Топорівці представлена ще одна гілка християнської релігії. Костел почали будувати в 1910р, але перша світова війна пригальмувала будування, завершення якого відбулося аж в 1935р. До радянської влади приміщення храму дружно ділили між собою греко-католицька та католицька громади. З 1950року храм використовували як сховище для кукурудзи, машини під'їжджали до костелу і прямо через вікна кидали кукурудзу в приміщення. В 1992 році голова села звернувся з пропозицією відновити храм до Матушевського Йосефа Івановича, родина якого до 50року зберігала ключі та доглядала костел! Почалася кропітка робота. "Це я зараз такий старий, а тоді ще був ого-го", посміхається 79-річний Йосеф Іванович, хоча всі його кличуть на польський манер - Юзеф. Будівельник за спеціальністю, Матушевський самотужки розпочав відновлення костелу. На укріплення стін пішло близько тони бетону, зрозуміло, що деякі мешканці допомагали йому. Внутрішні розписи виконала місцева жінка - художник. Храм освятили. Приємно, мабуть лишити після себе таку пам'ять, таку згадку. Та і в родині Матушевських все добре, дай їм Бог здоров'я! Доречи, вони з ксьондзом вирішили не збирати гроші на служби - просто хто скільки покладе на стіл зі свічечками. Оплачує службу в храмі, що проводиться раз на місяць, сам Йосеф Іванович зі своєї пенсії. Отак!"
Reply
Reply
http://andy-babubudu.livejournal.com/158681.html
http://andy-babubudu.livejournal.com/158862.html
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment