Чернівці. Поїздка вихідного дня
Десятки разів ми були у Чернівцях проїздом - по дорозі в Болгарію, Кам'янець-Подільський та Одесу (колись одеський поїзд ходив через Молдавію). А ось у якості туристів побували вперше.
Від співробітників та знайомих, які бували в Чернівцях по роботі, чув щось на кшталт «там немає що дивитись». Інтернет розповідав про «європейське місто з чудовою австрійською архітектурою».
Мушу не погодитись із тими, хто радив мені не витрачати час. Місто дійсно варте уваги, центральна частина дуже цікава, а місцевий університет недаремно під охороною ЮНЕСКО - надзвичайно гарне та атмосферне місце.
Довільно, не у хронологічній послідовності, опишу свої враження.
Завдяки додатковим поїздам на травневі свята вдалось вирішити проблему добирання з Івано-Франківська. Одеський та ковельський поїзди зараз перевели на графік «1 раз на 2 дні», причому ці дні не співпадають. Тому моїм колегам незручно відвідувати Чернівці на один день: між прибуттям та відправленням одеського лише 7 годин, а для ковельського графік навпаки дуже ранній виїзд з Франківська компенсує зручний час виїзду з Чернівців. Але 3 травня зранку нас віз додатковий поїзд Одеса - Чернівці (6-28 з І-Ф та 8-55 на місці), а ввечері вертались поїздом Чернівці - Ковель (20-40 звідти, і рівно в 00-00 ми були вдома, це з урахуванням годинної затримки через прокурора, якого поїзд не пропустив на переїзді).
Як на мене, то сама головна туристична перевага Чернівців - це архітектура. У центральній частині практично немає нових будинків. Якщо не помиляюсь, через складний рельєф та землетруси мають місце обмеження на кількість поверхів, тому цікаві для туристів квартали позбавлені такого щастя, як івано-франківські «зебри», «легенди» і т.п. пластикові потвори. За невеликими винятками, стоять собі австрійські будинки поважного віку - доглянуті й відреставровані, а також потріскані й занедбані.
За деревами ховається міська рада, біля неї невеличкий сквер, точніше, кілька дерев, лавки та клумби. А рівно о 12-00 під оплески сотень туристів на верхньому балконі грає справжній трубач:
2.
Біля неї художній музей і книжкова крамниця з цікавими сувенірами:
3.
Це чернівецька «стометрівка» - дуже затишна мощена бруківкою пішохідна вулиця з десятками кафе, лавок, дерев і знову ж таки дуже гарною архітектурою:
4.
5.
Готель на її початку:
6.
Просто дворик (наче в Одесі):
7.
Турецька площа:
8.
Мені дуже сподобався цей будинок, названий у путівниках «кораблем»:
9.
Зачинений німецький костьол, оточений машинами з сусіднього базару:
10.
Театр:
11.
Не можна не згадати університет:
12.
13.
І дуже гарний вірменський костьол, у якому можна послухати органну музику:
14.
Тепер трохи думок в голос, без фото.
Постійно проводив якісь паралелі з нашим містом. Порівнював, дивувався. Сусідня область, 130 км між містами, а настільки сильні відмінності.
Якщо у Франківську німці повністю знищили єврейську громаду, то тут вони чи то не встигли, чи просто були не настільки кровожерливі. Серед чернівчан траплялись настільки типові представники цієї національності, що мені деколи здавалось, наче ми в Одесі. Паралель посилювали і дворики, більше подібні на одеські, ніж на львівські.
Закриваючи національну тему, відзначу, що бачив багато людей з темною шкірою (ромського типу), і майже не зустрічав звичних нам студентів з Азії та Африки. Російська мова на вулицях звучить частіше за українську.
У музеї здивувались, наскільки відрізняються ікони та вишивка від прикарпатських. Якісь незвичні орнаменти, зображення скелетів і т.п. Хоча до наших гуцулів їм рукою подати, практично сусіди.
В першій половині дня дивували люди. На вулицях було досить порожньо, зустрічались місцеві, що вертались із церкви або кудись неспішно йшли по своїх справах. Джинсові сорочки та шкіряні куртки в стилі 90-х, плащі та хустки на молодих жінках взагалі у такому милому радянсько-провінційному стилі. Після обіду на вулицях стало набагато більше людей, вдягнених приблизно так, як і в нашому місті, і цей провінційний шарм у зовнішньому вигляді кудись щез. Напевне, просто так співпало. Та й нерепрезентативно це було - недільний ранок у майже порожньому місті.
Якщо відійти трохи в бік, то можна знайти усі атрибути сучасного українського міста - яскраві вивіски, обдерті фасади, вбитий асфальт і криві тротуари, на яких «по-рагульські» паркуються авто. Щось типу цього:
15.
Але ж ми не за цим їхали у Чернівці :)
Дуже багато цікавих деталей, причому не всі з них можна передати словами або фото. Це і старі-престарі тролейбуси, і вечірня атмосфера пішохідної вулиці, і затишок сквериків, і шум розбитих ходових автомобілів по бруківці. Дещо пробували фотографувати.
Радянський танк, пам’ятник радянським воїнам і «комуністичні» назви вулиць Хотинських комсомольців або Гагаріна (підозрюю, що зараз чернівецькі нацики вже пишуть проекти перейменування їх у щось типу «Бандери» та «Мазепи»):
16.
17.
Вивіски, яким по декілька десятків років:
18.
Ось така краса на будинках:
19.
20.
21.
22.
Бачили БМВ віку наших дідусів, причому не відполірований до гламурного блиску, як часто буває з такими машинами, а просто собі солідний автомобіль, що їхав по порожніх вулицях, дивував буденністю і наштовхував на думку «може, машина часу закинула нас років на 70 назад у часі?»
23.
Дуже порадувало таке культурне рішення для кондиціонеру на фасаді:
24.
Продовжуючи думати в голос, варто також згадати, що у центрі є багато кафе та ресторанів, ціни трохи вище франківських, але ж ми розуміємо, що більше ніде так дешево не буває :)
Після трьох прийомів їжі та сидіння у кафе з кавою, мені чомусь найбільше сподобались «не-місцеві» «Львівські пляцки», де ми снідали. Позитивно, смачно, бадьоро.
На завершення треба написати щось розумне. Спробую.
Хоч Івано-Франківськ і є найкращим містом світу, але Чернівці набагато ефективніше (ніж ми) використовують свій туристичний потенціал. Не можу сказати, чия це заслуга - місцевих людей, чиновників чи підприємців. Але у місті реально цікаво, в його туристичній частині.
Напевне, туристу там немає що робити більше одного дня, за умови хорошої погоди. Але цей день подарує багато яскравих позитивних вражень. Нам з дружиною дуже сподобалось, і за кілька років із задоволенням приїдемо сюди знову, щоб показати його доньці.
Трохи більше наших фото тут:
2015-05-03 Чернівці
І ще хочу додати лінк на хороший туристичний сайт, саме тут я скачав карту центру міста і прочитав коротку інформацію про основні туристичні місця: http://www.trip.cv.ua/
Від співробітників та знайомих, які бували в Чернівцях по роботі, чув щось на кшталт «там немає що дивитись». Інтернет розповідав про «європейське місто з чудовою австрійською архітектурою».
Мушу не погодитись із тими, хто радив мені не витрачати час. Місто дійсно варте уваги, центральна частина дуже цікава, а місцевий університет недаремно під охороною ЮНЕСКО - надзвичайно гарне та атмосферне місце.
Довільно, не у хронологічній послідовності, опишу свої враження.
Завдяки додатковим поїздам на травневі свята вдалось вирішити проблему добирання з Івано-Франківська. Одеський та ковельський поїзди зараз перевели на графік «1 раз на 2 дні», причому ці дні не співпадають. Тому моїм колегам незручно відвідувати Чернівці на один день: між прибуттям та відправленням одеського лише 7 годин, а для ковельського графік навпаки дуже ранній виїзд з Франківська компенсує зручний час виїзду з Чернівців. Але 3 травня зранку нас віз додатковий поїзд Одеса - Чернівці (6-28 з І-Ф та 8-55 на місці), а ввечері вертались поїздом Чернівці - Ковель (20-40 звідти, і рівно в 00-00 ми були вдома, це з урахуванням годинної затримки через прокурора, якого поїзд не пропустив на переїзді).
Як на мене, то сама головна туристична перевага Чернівців - це архітектура. У центральній частині практично немає нових будинків. Якщо не помиляюсь, через складний рельєф та землетруси мають місце обмеження на кількість поверхів, тому цікаві для туристів квартали позбавлені такого щастя, як івано-франківські «зебри», «легенди» і т.п. пластикові потвори. За невеликими винятками, стоять собі австрійські будинки поважного віку - доглянуті й відреставровані, а також потріскані й занедбані.
За деревами ховається міська рада, біля неї невеличкий сквер, точніше, кілька дерев, лавки та клумби. А рівно о 12-00 під оплески сотень туристів на верхньому балконі грає справжній трубач:
2.
Біля неї художній музей і книжкова крамниця з цікавими сувенірами:
3.
Це чернівецька «стометрівка» - дуже затишна мощена бруківкою пішохідна вулиця з десятками кафе, лавок, дерев і знову ж таки дуже гарною архітектурою:
4.
5.
Готель на її початку:
6.
Просто дворик (наче в Одесі):
7.
Турецька площа:
8.
Мені дуже сподобався цей будинок, названий у путівниках «кораблем»:
9.
Зачинений німецький костьол, оточений машинами з сусіднього базару:
10.
Театр:
11.
Не можна не згадати університет:
12.
13.
І дуже гарний вірменський костьол, у якому можна послухати органну музику:
14.
Тепер трохи думок в голос, без фото.
Постійно проводив якісь паралелі з нашим містом. Порівнював, дивувався. Сусідня область, 130 км між містами, а настільки сильні відмінності.
Якщо у Франківську німці повністю знищили єврейську громаду, то тут вони чи то не встигли, чи просто були не настільки кровожерливі. Серед чернівчан траплялись настільки типові представники цієї національності, що мені деколи здавалось, наче ми в Одесі. Паралель посилювали і дворики, більше подібні на одеські, ніж на львівські.
Закриваючи національну тему, відзначу, що бачив багато людей з темною шкірою (ромського типу), і майже не зустрічав звичних нам студентів з Азії та Африки. Російська мова на вулицях звучить частіше за українську.
У музеї здивувались, наскільки відрізняються ікони та вишивка від прикарпатських. Якісь незвичні орнаменти, зображення скелетів і т.п. Хоча до наших гуцулів їм рукою подати, практично сусіди.
В першій половині дня дивували люди. На вулицях було досить порожньо, зустрічались місцеві, що вертались із церкви або кудись неспішно йшли по своїх справах. Джинсові сорочки та шкіряні куртки в стилі 90-х, плащі та хустки на молодих жінках взагалі у такому милому радянсько-провінційному стилі. Після обіду на вулицях стало набагато більше людей, вдягнених приблизно так, як і в нашому місті, і цей провінційний шарм у зовнішньому вигляді кудись щез. Напевне, просто так співпало. Та й нерепрезентативно це було - недільний ранок у майже порожньому місті.
Якщо відійти трохи в бік, то можна знайти усі атрибути сучасного українського міста - яскраві вивіски, обдерті фасади, вбитий асфальт і криві тротуари, на яких «по-рагульські» паркуються авто. Щось типу цього:
15.
Але ж ми не за цим їхали у Чернівці :)
Дуже багато цікавих деталей, причому не всі з них можна передати словами або фото. Це і старі-престарі тролейбуси, і вечірня атмосфера пішохідної вулиці, і затишок сквериків, і шум розбитих ходових автомобілів по бруківці. Дещо пробували фотографувати.
Радянський танк, пам’ятник радянським воїнам і «комуністичні» назви вулиць Хотинських комсомольців або Гагаріна (підозрюю, що зараз чернівецькі нацики вже пишуть проекти перейменування їх у щось типу «Бандери» та «Мазепи»):
16.
17.
Вивіски, яким по декілька десятків років:
18.
Ось така краса на будинках:
19.
20.
21.
22.
Бачили БМВ віку наших дідусів, причому не відполірований до гламурного блиску, як часто буває з такими машинами, а просто собі солідний автомобіль, що їхав по порожніх вулицях, дивував буденністю і наштовхував на думку «може, машина часу закинула нас років на 70 назад у часі?»
23.
Дуже порадувало таке культурне рішення для кондиціонеру на фасаді:
24.
Продовжуючи думати в голос, варто також згадати, що у центрі є багато кафе та ресторанів, ціни трохи вище франківських, але ж ми розуміємо, що більше ніде так дешево не буває :)
Після трьох прийомів їжі та сидіння у кафе з кавою, мені чомусь найбільше сподобались «не-місцеві» «Львівські пляцки», де ми снідали. Позитивно, смачно, бадьоро.
На завершення треба написати щось розумне. Спробую.
Хоч Івано-Франківськ і є найкращим містом світу, але Чернівці набагато ефективніше (ніж ми) використовують свій туристичний потенціал. Не можу сказати, чия це заслуга - місцевих людей, чиновників чи підприємців. Але у місті реально цікаво, в його туристичній частині.
Напевне, туристу там немає що робити більше одного дня, за умови хорошої погоди. Але цей день подарує багато яскравих позитивних вражень. Нам з дружиною дуже сподобалось, і за кілька років із задоволенням приїдемо сюди знову, щоб показати його доньці.
Трохи більше наших фото тут:
2015-05-03 Чернівці
І ще хочу додати лінк на хороший туристичний сайт, саме тут я скачав карту центру міста і прочитав коротку інформацію про основні туристичні місця: http://www.trip.cv.ua/