Розважатися по-українськи
3-4 жовтня провів у Пироговому. Там проходив фестиваль «Козацькі звитяги 2009». Розрекламований не дуже добре і проведений не так пишно, але тим-то і приваблює: своєю самобутністю та якоюсь родинністю. Що до мене, то мав змогу помахати спочатку ціпом, потім шаблею, а згодом і двома, а далі в рукопаню вліз. Було весело! :)
Фото: Володимир Бородін/The Epoch Times
Мав і культурну програму. Нарешті дістався «Карпат» і обходив там усе (шкода, що в гражди не пускають). Споглядав козацький герц. Витрішки продавав біля головної сцени (дарма, що маленької і дерев’яної), коли там був показовий виступ гопаківців та характерників. А раз і сам на сцену здерся, як Сашкові-лірнику здалося, що для його чергової побрехеньки такий актор до ладу буде - мару гратиме. Отаке-то! Був я окатою марою (в окулярах мо’ й дійсно схожий :) )
Слухав цимбали. Слухав і старосвітську бандуру, на якій грав Олександр Гончаренко. А потім і диска придбав у нього, бо вже добрий чоловік голос має. Тепер слухаю собі на втіху. Наприклад, таке:
Був й інший бандурист - Тарас Силенко, коли не помиляюся. Ото вже кобзар так кобзар! Ех, грошей на диск уже не було… Нічого, зустрінемось іще. Був там також пан січеславець Валерій, який нам заспівав пісню про здорове харчування під красномовною назвою «Цибуля». Ця виконана під гітару лірично-жартівлива пісенька стала всім до вподоби. Вечірні ж забави із гучною електронною музикою я прогуляв, каюсь.
Теперачки троха про кухню. Був великий казан кулішу. Його довго варили. Ходив і я коло нього. Ходив-ходив та й пішов. Козацьку кухню побороли домашні бутерброди і (о жах!) американські «гарячі собаки». Ну, не стали планети, зірки не склалися там чи щось таке. Може б і покуштував я того кулішу та щось не дуже хотілося.
Одне слово, мені сподобалося. Відпочив, розважився і вражень набрав повну пазуху. А ще цілих два дні гуляв у вишиванці! Вона мені таки душу гріііііііє. :)
Фотоапарата не брав. Але тут добрі люди фоторепортаж зробили: The Epoch Times
Фото: Володимир Бородін/The Epoch Times
Мав і культурну програму. Нарешті дістався «Карпат» і обходив там усе (шкода, що в гражди не пускають). Споглядав козацький герц. Витрішки продавав біля головної сцени (дарма, що маленької і дерев’яної), коли там був показовий виступ гопаківців та характерників. А раз і сам на сцену здерся, як Сашкові-лірнику здалося, що для його чергової побрехеньки такий актор до ладу буде - мару гратиме. Отаке-то! Був я окатою марою (в окулярах мо’ й дійсно схожий :) )
Слухав цимбали. Слухав і старосвітську бандуру, на якій грав Олександр Гончаренко. А потім і диска придбав у нього, бо вже добрий чоловік голос має. Тепер слухаю собі на втіху. Наприклад, таке:
Був й інший бандурист - Тарас Силенко, коли не помиляюся. Ото вже кобзар так кобзар! Ех, грошей на диск уже не було… Нічого, зустрінемось іще. Був там також пан січеславець Валерій, який нам заспівав пісню про здорове харчування під красномовною назвою «Цибуля». Ця виконана під гітару лірично-жартівлива пісенька стала всім до вподоби. Вечірні ж забави із гучною електронною музикою я прогуляв, каюсь.
Теперачки троха про кухню. Був великий казан кулішу. Його довго варили. Ходив і я коло нього. Ходив-ходив та й пішов. Козацьку кухню побороли домашні бутерброди і (о жах!) американські «гарячі собаки». Ну, не стали планети, зірки не склалися там чи щось таке. Може б і покуштував я того кулішу та щось не дуже хотілося.
Одне слово, мені сподобалося. Відпочив, розважився і вражень набрав повну пазуху. А ще цілих два дні гуляв у вишиванці! Вона мені таки душу гріііііііє. :)
Фотоапарата не брав. Але тут добрі люди фоторепортаж зробили: The Epoch Times