"Політичний турист"
Був собі один "політичний турист", - оскільки це наш літературний герой, назовімо його просто Політичним Туристом, - якого непокоїла доля Майдану. Він часто туди приходив, коли спеціально, коли гуляючи, коли за компанію. Якось йому в руки дали два побиті куски бруківки. "Навіщо мені бруківка? - подумав "турист". - Щоби я кидав нею в силовиків? Я не хочу цього робити". На щастя, поряд опинилася людина, яка радо цю бруківку забрала. Не встиг Політичний Турист полегшено зітхнути, як у його руках знову опинилося ще дві побиті бруківки. І в-друге її радо забрав сусід, і в-третє... і в-п'яте... і в-десяте... і в-п'ятдесяте... в-соте...
Якось його покликали на "Мирний наступ". Політичному Туристові було цікаво, і він пішов повитріщатися та половити гав. Але не встиг, і "мирне військо" мирно пішло в "мирний наступ" без нього, а йому в руки знову дали два шматки побитої бруківки. Наш герой був чи-то сором'язливий, чи-то йому просто важко було сказати "ні", тому бруківку не віддав назад, а безпорадно тримав у руках. Це знову помітив доброзичливий сусід, що і забрав її в-перше, і в-друге.... і в-третє... і в-п'яте... і в-десяте... і в-п'ятдесяте... в-соте...
З гавами теж не склалося. Видно, їх давно переловило "мирне військо" під час "мирного наступу", а спізнілим лишився беркут - птушка драпєжная і шизокрилая, як кажуть білоруси. І правила змінилися: тепер не ти їх ловиш, а вони тебе. А ще у беркутів були "чарівні палички". Якщо тією паличкою до когось прикладуться, той виходив із гри, коли на одну мить, а коли і на 15 років, а коли... і зовсім уже... не повертався. Як Політичний Турист побачив цю чудасію, то від надмірного подиву, якось легко звільнив свої руки від тягаря "зброї пролетаріату" у бік "злих чарівників", а влада його назвала терористом.
На цьому маленьке оповіданнячко про Політичного Туриста закінчилося, і почалася розповідь про Мирного Терориста, але це вже зовсім інша історія.
Якось його покликали на "Мирний наступ". Політичному Туристові було цікаво, і він пішов повитріщатися та половити гав. Але не встиг, і "мирне військо" мирно пішло в "мирний наступ" без нього, а йому в руки знову дали два шматки побитої бруківки. Наш герой був чи-то сором'язливий, чи-то йому просто важко було сказати "ні", тому бруківку не віддав назад, а безпорадно тримав у руках. Це знову помітив доброзичливий сусід, що і забрав її в-перше, і в-друге.... і в-третє... і в-п'яте... і в-десяте... і в-п'ятдесяте... в-соте...
З гавами теж не склалося. Видно, їх давно переловило "мирне військо" під час "мирного наступу", а спізнілим лишився беркут - птушка драпєжная і шизокрилая, як кажуть білоруси. І правила змінилися: тепер не ти їх ловиш, а вони тебе. А ще у беркутів були "чарівні палички". Якщо тією паличкою до когось прикладуться, той виходив із гри, коли на одну мить, а коли і на 15 років, а коли... і зовсім уже... не повертався. Як Політичний Турист побачив цю чудасію, то від надмірного подиву, якось легко звільнив свої руки від тягаря "зброї пролетаріату" у бік "злих чарівників", а влада його назвала терористом.
На цьому маленьке оповіданнячко про Політичного Туриста закінчилося, і почалася розповідь про Мирного Терориста, але це вже зовсім інша історія.