Тусы
Вчера встречались с друзьями-парашютягами. Не все пришли, но всё-равно приятно было свидеться с родными по духу людьми. Посмотрели пару-тройку видях-прыгов, похохотали, покушали-выпили и домой разбежались. Здорово было, приходит понятие и подтверждение того, что Небо это "твоё" и никуда от него не денешься. Всё-равно хочется туда... особенно скучно за прежней Бородянкой...
мы. смотрим нештатную выброску в поля Ксавэривкы :)
Док показал ещё зачётный видос тандема :)
Думаю, девочка кайфанула :) Покажу позже видос, если найду в сети :))
А сегодня мы ходили на рок-концерт в "Барвы" на КПИ, где приглашённым гостем была группа с Колиного родного города Гребёнки, вокалистом у которой есть Колин двоюродный брат Игорь. Пошли поддержать его, поздравить с открытием "киевской сцены". На самом деле формат там такой собрался, что думала нас туда не пустят, и вообще я не кайфую от такой музыки. Но оказалось - очень даже ничего. В живую услышать басы, гитару, звонкий голос - это здорово! Коля ещё какой то денежный конкурс выиграл, деньги Партизану на АТО передаст.
А ещё к Коле вернулась муза. Хорошо или плохо это - даже не знаю... Обычно он пишет когда ему на душе хреново... В словах таится вина за то, что он не там... Меня от мысли и представления его в АТО кидает в отчаяние, страх и аж душу разрывает.
"Під впливом вчорашнього концерту вперше за кілька років знову написав вірша. Вночі. Може, кривувато, може, страшнувато, але до останьої коми щиро. мушу поділитися щоб передати свій вчорашній настрій, з яким живу уже 2 роки!
Синочку, там, на Сході йде ВІЙНА...
війна, в якій не буде переможця!
На рідну землю преться САТАНА,
та ми його не сильно боїмося.
Там друзі татові боронять МИР слабий
тримають небо на смугастих плечах
щоб сонце сяяло для нас, мій дорогий
щоб у садочках бавилась малеча ...
Ціною крові власної і власного життя,
ціною сивого юнацького волосся
герої вибувають в небуття
щоб нам з тобою мирно тут жилося!
Щоб ти не бачив і не чув польоту мін,
щоб в нашій хаті зберігався спокій
якийсь юнак стискає карабін,
МОЄ зайнявши місце у окопі
Герої ніц не просять і не ждуть
хоч холодно і голодно буває
пошлем їм щось "від зайчика", кажу,
того, що про твої гостинці дбає.
Мені заснути думка не дає,
що під Луганськом на нічній передовиці
хлопчина "горя для здоров"я дістає",
бо в нього негодящі рукавиці !
Ти зараз спи і в голову не бгай
того, що "ненажерливі собаки"
війною лізуть в наш дідівський край,
а той хлопчина відбиває їх атаки !
Без сумніву, він добре всипле їм..
та ранком сніг йому закриє вії,
а в нього десь на Вінничині дім
і вже утретє жінка "при надії"...
Ти вранці встань, за нього помолись...
він кулю взяв призначену для тата
і без вагання щедро поділись
коли потрібно буде щось його хлоп"ятам..
І хай хоч як там голосно кричать
про те що "Ні! Герої не вмирають!"
Герої гинуть, та живуть в серцях...
у тих, що їх хоч зрідка поминають.
наче полегшало.." Коля.
мы. смотрим нештатную выброску в поля Ксавэривкы :)
Док показал ещё зачётный видос тандема :)
Думаю, девочка кайфанула :) Покажу позже видос, если найду в сети :))
А сегодня мы ходили на рок-концерт в "Барвы" на КПИ, где приглашённым гостем была группа с Колиного родного города Гребёнки, вокалистом у которой есть Колин двоюродный брат Игорь. Пошли поддержать его, поздравить с открытием "киевской сцены". На самом деле формат там такой собрался, что думала нас туда не пустят, и вообще я не кайфую от такой музыки. Но оказалось - очень даже ничего. В живую услышать басы, гитару, звонкий голос - это здорово! Коля ещё какой то денежный конкурс выиграл, деньги Партизану на АТО передаст.
А ещё к Коле вернулась муза. Хорошо или плохо это - даже не знаю... Обычно он пишет когда ему на душе хреново... В словах таится вина за то, что он не там... Меня от мысли и представления его в АТО кидает в отчаяние, страх и аж душу разрывает.
"Під впливом вчорашнього концерту вперше за кілька років знову написав вірша. Вночі. Може, кривувато, може, страшнувато, але до останьої коми щиро. мушу поділитися щоб передати свій вчорашній настрій, з яким живу уже 2 роки!
Синочку, там, на Сході йде ВІЙНА...
війна, в якій не буде переможця!
На рідну землю преться САТАНА,
та ми його не сильно боїмося.
Там друзі татові боронять МИР слабий
тримають небо на смугастих плечах
щоб сонце сяяло для нас, мій дорогий
щоб у садочках бавилась малеча ...
Ціною крові власної і власного життя,
ціною сивого юнацького волосся
герої вибувають в небуття
щоб нам з тобою мирно тут жилося!
Щоб ти не бачив і не чув польоту мін,
щоб в нашій хаті зберігався спокій
якийсь юнак стискає карабін,
МОЄ зайнявши місце у окопі
Герої ніц не просять і не ждуть
хоч холодно і голодно буває
пошлем їм щось "від зайчика", кажу,
того, що про твої гостинці дбає.
Мені заснути думка не дає,
що під Луганськом на нічній передовиці
хлопчина "горя для здоров"я дістає",
бо в нього негодящі рукавиці !
Ти зараз спи і в голову не бгай
того, що "ненажерливі собаки"
війною лізуть в наш дідівський край,
а той хлопчина відбиває їх атаки !
Без сумніву, він добре всипле їм..
та ранком сніг йому закриє вії,
а в нього десь на Вінничині дім
і вже утретє жінка "при надії"...
Ти вранці встань, за нього помолись...
він кулю взяв призначену для тата
і без вагання щедро поділись
коли потрібно буде щось його хлоп"ятам..
І хай хоч як там голосно кричать
про те що "Ні! Герої не вмирають!"
Герої гинуть, та живуть в серцях...
у тих, що їх хоч зрідка поминають.
наче полегшало.." Коля.