Знову руда

[valya_zakhabura]

Після учорашнього голова трохи болить. Власне, коли постійно пити вино, а потім, одного разу напитися пива-горілки-пива-коньяку-рому...  дивно, що мене не мучив ізрання страшний російський дух "Бо-Дун". Але прикольно, майже зустріч однокласників (хоч насправді - колишній робколлектив мого чоловіка, але ми там так злилися в єдину родину що аж-аж). Прикольно, що колишній волоцюга директор виявився батьком мало не дворічного сина (а був же ж символом холостякування). Хлопченята помужніли, набрали ваги (і у буквальному сенсі) - розмови точаться не лише про гаджети а й про хто як і коли гепнув-бемцнув свою автівку (типу ж - ми солідні люди, заробили то й можемо бити) - це так дитинно виглядає. Дівчата красиві, які ж красиві дівчата! Якесь море ніжності коливається біля серця. - МОЇ. це важливо. Хоч Танжа в далекій Австралії.
А вірші пишуться поминальні бо три роки як немає діда
Діду, ти мене чуєш?
Діду, ти мене бачиш?
Знаєш, я й не сумую,
наче.
Згадую украй рідко.
Бабі листів не пишу.
Від цього буває гидко
лише.
Парость твоя недолуга.
Хай мене Бог пробачить.
Діду, ти ж мене чуєш.
Діду, ти ж мене бачиш.