Jan 17, 2015 01:12
Ти ніколи не скажеш нікому про знаки і долі
як на вітер лягають слова мов одвічна підказка
ти ловила в долоні дощі і спивала поволі
ти співала дощі й одягала пісні як запаску
То не шлях не ревіння хурделі не бій на арені
як струмку відшукати ріку а ріці своє море
всіх надій наче зернят що їх назбирала в кишені
та й віддала птахам що пропало весна переоре
Тільки прошу співай твоє місто шукає притулку
витанцьовуй його виціловуй у щілини вуст
буде день буде хліб буде янгол триматися стулки
на якій слід іссопу горить твоя віра і глузд
03.01.15
власне я,
Поезія,
думки про