Поцілунок

[valya_zakhabura]

Злету впасти в обійми героя
(хоч себе таким не вважає,
менше з тим, це не заважає)
та війною
він гартований. Ти ж - цілуєш
й відчуваєш, як під шкірою прокочуються океани.
Та немає для нього запізно або зарано, -
він живе як співає,
й пісні у ньому вирують.
Ти ж торкаєшся лише й тобі додається сили,
ніби поруч гроза пройшла - стало дихати вільно.
Він дарує тобі свободу, бо ти ж просила.
І ця мить поцілунку розтягнена і повільна.

Р.S. а сюжету того: спіткнулася на сходах і впала на Гуменюка, поцілувавши злету.