Ольга
- Я до вас прийду взавтра, мабуть, як долізу, то підберіть мені щось, як всєгда - пра любов!
- Ольго Костянтинівно, може Вам хоч щось детективне трохи, бо всі жіночі романи перечитали!
- Я через ті детектіви і телевізор не дивлюсь, тху, убивства одні! Я голод пережила, вайну пережила, такого надивилась шо НІХАЧУ. Пра любов треба читать, про красіву, щоб без насільнічання, без матюків. З мене сусідки сміюцця, а я з них: сядемо на лавці, я ж глуха, а вони все про болячки, да про хвороби! То й добре, думаю, що недочуваю. Кажу - а пра любов поговорить? А яка там любов, коли без зубов!
... А я ж була перва дівка на селі, в мене кавалєрів знаєш скільки було? - Хоч греблю гати! А потом, в 16 год забрали од батька й матері на завод у Київ, як на катаргу. Як я плакала! А в общежитії такого надивилась, шо тварили ті дурні баби! А тепер вони на балячки жалуються і дівчат паскудними словами обзивають!... У мене два внуки, один інстітут заканчує і другий вступив. Сидять за компутєрами по днях! Питаю "Хоч дівчина є?" - "Є" каже. "А де ж вона?" - "В інтернеті".- "То й цілуйся з тим інтернетом!"
Подуріли з тою наукою, бабилі! В мене вже діти були, а вони все у хлопчиків граються. Так все й пропустять у житті. Бо без любові що - тху, а не життя.
Цього літа пішла у вишній світ наша чудова читачка Ольга Костянтинівна, яка читала "тільки пра любов".
- Ольго Костянтинівно, може Вам хоч щось детективне трохи, бо всі жіночі романи перечитали!
- Я через ті детектіви і телевізор не дивлюсь, тху, убивства одні! Я голод пережила, вайну пережила, такого надивилась шо НІХАЧУ. Пра любов треба читать, про красіву, щоб без насільнічання, без матюків. З мене сусідки сміюцця, а я з них: сядемо на лавці, я ж глуха, а вони все про болячки, да про хвороби! То й добре, думаю, що недочуваю. Кажу - а пра любов поговорить? А яка там любов, коли без зубов!
... А я ж була перва дівка на селі, в мене кавалєрів знаєш скільки було? - Хоч греблю гати! А потом, в 16 год забрали од батька й матері на завод у Київ, як на катаргу. Як я плакала! А в общежитії такого надивилась, шо тварили ті дурні баби! А тепер вони на балячки жалуються і дівчат паскудними словами обзивають!... У мене два внуки, один інстітут заканчує і другий вступив. Сидять за компутєрами по днях! Питаю "Хоч дівчина є?" - "Є" каже. "А де ж вона?" - "В інтернеті".- "То й цілуйся з тим інтернетом!"
Подуріли з тою наукою, бабилі! В мене вже діти були, а вони все у хлопчиків граються. Так все й пропустять у житті. Бо без любові що - тху, а не життя.
Цього літа пішла у вишній світ наша чудова читачка Ольга Костянтинівна, яка читала "тільки пра любов".