Думки про
Олег Короташ якось визначив 3 професії ідеальні для поета.
1. Двірник
2. Викладач
3. Бібліотекар
Сьогодні така погода, що двірників дуже шкода. Я не була двірником взимку. Але восени довелося трохи побути. 13 років тому, ще студенткою філософського (хі-хі) факультету. Не заради грошей, а заради батьків, які втупили собі в голову, що мають сплатити половину кошторису на моє весілля, а для цього потрібні гроші... Прокидатись о 5-й і йти дихати осіннім містом важко, проте романтично. Але оті купи важкезного вогкого листя, яке треба носити мішками на спині аж до воріт лікарні(возиків не видавали), ті гори шприців, пакетів, недоїдків і прокладок,які наші "виховані" громадяни викидають з вікон обласної лікарні...Може воно й нічого, але якось не поетично.
Вчилася у аспірантурі (згодом кинула, але мова не про те)і викладала. Це приємно,бо слів у мене завжди багато, та й жаги передати "знання" було чимало. Але історія релігії мало цікавила економістів з юристами. Чемно ходили, чемно не вчили, чемно несли охінею на іспиті. Була й маленька особиста перемога - хлопчина, мовчазний і суворий потім подав документи на заочне відділення філософського (чи вступив, того вже не знаю). Приємно і надихає, коли твоя робота несе радість, а коли дикі і самовпевнені школярі псують нерви, бо влом вчитись, коли студенти кажуть "а нам керівник курсу казав на непрофільні можна забить" (це все не з моєї практики, а від знайомих викладачів)- тоді втрачається сенс і поезія стає порятунком. Хоч мала би бути сальвою.
А нині я бібліотекар (так 7 років працювала копірайтером, частину з них - фрілансером, але ж знову, мова не про те). І саме тут повернулися вірші. Знаю суспільну думку про байдикунів-бібліотекарів, які горобцям дулі дають. (хоч робот в нас як у викладачів - ті само, плани, програми + ведення статистики, масові заходи і т.п.)В чому плюс? Бо на масовий захід приходять, щоб Послухати і Дізнатися - це щоразу відкрита лекція і я щоразу, готуючись, дізнаюся купу нового й цікавого. А лекції ж на дуже різні теми. Часто про письменників. Але й про розвиток мови, писемності. Про космос - спробуйте на 30 хв. заволодіти увагою 5-річних вихованців дитсадка! Про насилля у школі поговорити із 9-тикласниками так, щоб вони горіли своїми історіями і забули про класну керівницю, яка шокована сидить позаду. Розкажіть байдужим 7-микласникам про Голокост, а молодшим школярам про Голодомор так щоб пройняло до відвертих сліз. Без пафосу, без олжі - це діти, які "просікуть" награність нараз а ви й не актор. Та й просто радіти: видавати книжки, шукати цікавинки - комусь фантастику, комусь про тварин, комусь про війну :) Це тішить і надихає, коли діти стають Читачами.
1. Двірник
2. Викладач
3. Бібліотекар
Сьогодні така погода, що двірників дуже шкода. Я не була двірником взимку. Але восени довелося трохи побути. 13 років тому, ще студенткою філософського (хі-хі) факультету. Не заради грошей, а заради батьків, які втупили собі в голову, що мають сплатити половину кошторису на моє весілля, а для цього потрібні гроші... Прокидатись о 5-й і йти дихати осіннім містом важко, проте романтично. Але оті купи важкезного вогкого листя, яке треба носити мішками на спині аж до воріт лікарні(возиків не видавали), ті гори шприців, пакетів, недоїдків і прокладок,які наші "виховані" громадяни викидають з вікон обласної лікарні...Може воно й нічого, але якось не поетично.
Вчилася у аспірантурі (згодом кинула, але мова не про те)і викладала. Це приємно,бо слів у мене завжди багато, та й жаги передати "знання" було чимало. Але історія релігії мало цікавила економістів з юристами. Чемно ходили, чемно не вчили, чемно несли охінею на іспиті. Була й маленька особиста перемога - хлопчина, мовчазний і суворий потім подав документи на заочне відділення філософського (чи вступив, того вже не знаю). Приємно і надихає, коли твоя робота несе радість, а коли дикі і самовпевнені школярі псують нерви, бо влом вчитись, коли студенти кажуть "а нам керівник курсу казав на непрофільні можна забить" (це все не з моєї практики, а від знайомих викладачів)- тоді втрачається сенс і поезія стає порятунком. Хоч мала би бути сальвою.
А нині я бібліотекар (так 7 років працювала копірайтером, частину з них - фрілансером, але ж знову, мова не про те). І саме тут повернулися вірші. Знаю суспільну думку про байдикунів-бібліотекарів, які горобцям дулі дають. (хоч робот в нас як у викладачів - ті само, плани, програми + ведення статистики, масові заходи і т.п.)В чому плюс? Бо на масовий захід приходять, щоб Послухати і Дізнатися - це щоразу відкрита лекція і я щоразу, готуючись, дізнаюся купу нового й цікавого. А лекції ж на дуже різні теми. Часто про письменників. Але й про розвиток мови, писемності. Про космос - спробуйте на 30 хв. заволодіти увагою 5-річних вихованців дитсадка! Про насилля у школі поговорити із 9-тикласниками так, щоб вони горіли своїми історіями і забули про класну керівницю, яка шокована сидить позаду. Розкажіть байдужим 7-микласникам про Голокост, а молодшим школярам про Голодомор так щоб пройняло до відвертих сліз. Без пафосу, без олжі - це діти, які "просікуть" награність нараз а ви й не актор. Та й просто радіти: видавати книжки, шукати цікавинки - комусь фантастику, комусь про тварин, комусь про війну :) Це тішить і надихає, коли діти стають Читачами.