Зигзаг Старокиївським схилом
В розмові за Михайлівський собор неочікувано з'явилось кілька колоритних дракониськ.
Як виявилось, довколишня місцина ними заселена доволі щільно, в чому переконався, спускаючись змієвидним вигином від Софії у сторону Лядських. Навряд чи здивую посвячених в сакральні теми метрів. Проте, рядові шанувальники прогулянок Містом знайдуть, можливо, щось собі цікаве, натиснувши на букви у дужках.
Декілька вулиць, що збігають схилом в бік Майдану, відтворюють древній характер місцевості, коли, за княжої доби, вулиці-промені розбігалися від фортечної брами в радіальному напрямку. Однією з них, Софіївською, спускаюся від однойменної площі.
Першим привертає увагу симпатичний будинок-невидимка: стіна є, а будинку за нею немає.)
Вибір точки зору - справа відповідальна. Часом, суттєво впливає на сприйняття побаченого.
Неподалік примостився той, що навряд чи наміривсь миритись:
Перемогти дракона (котрий, як стверджують, поняття узагальнене) - завдання не просте ні разу. Тут зарадять лиш одностайність та мудрість. З них постає сила, здатна здолати зміюк.
Йдемо далі.
Будинок на розі має стильний номер і привертає увагу барельєфними персонажами. Тут мешкали композитори, для яких його і будували. Не буду викладати світлини меморіальних дошок, але один примітний об'єкт поряд з будівлею не омину увагою:
А як виглядає ваш самогонний апарат? (можна вважати - ще одне фото змія, цього разу - алегоричне-)
За будинком композиторів провулочок бере ліворуч. Дорогою є на що глянути: дореволюційна архітектура, ліпнина, ті ж пам'ятні дошки. Увагу раджу звернути на будинок під 12-м номером: там в мотивах декору заховалося кілька драконів. Щоб знайти, доведеться придивитись.
Трохи далі - знамените місце збору однієї з екскурсій ЦК: дерево, що росте крізь паркан.
Тут варто роззирнутись, навколо - типові зразки архітектури старого Міста. Двоповерховий дідусь лівіше - Київ середини та другої половини ХІХ ст. Триповерховий персонаж праворуч - Місто кінця ХІХ ст. А озирнувшись, побачите зразок архітектури початку ХХ ст. Про зірчасте одоробло на розі не згадую, все й так зрозуміло.
Поряд із деревом кублиться ще один монстр:
З таким не домовишся. Лише кмітливість і спритність, при спільності зусиль та відсутності страху, я вважаю.
Наступне перехрестя і зигзаг праворуч. Трохи нижче по вулиці є страхітливо-прекрасний і гордо-сумний будинок-привид. Погляд спочатку стрічається з цим:
Потім здіймається вище,
ще вище.
Про мотиви барельєфних композицій можна почитати в коментарях ось тут, а про родину, що вже півтора десятка років принципово бореться проти драконів за збереження будівлі - інформація тут.
В цьому контексті згадується, недослівно, фраза з роману Камю: я борюся з чумою не тому, що твердо впевнений у перемозі, а тому, що без цієї боротьби не маю надій на майбутнє.
Як виявилось, довколишня місцина ними заселена доволі щільно, в чому переконався, спускаючись змієвидним вигином від Софії у сторону Лядських. Навряд чи здивую посвячених в сакральні теми метрів. Проте, рядові шанувальники прогулянок Містом знайдуть, можливо, щось собі цікаве, натиснувши на букви у дужках.
Декілька вулиць, що збігають схилом в бік Майдану, відтворюють древній характер місцевості, коли, за княжої доби, вулиці-промені розбігалися від фортечної брами в радіальному напрямку. Однією з них, Софіївською, спускаюся від однойменної площі.
Першим привертає увагу симпатичний будинок-невидимка: стіна є, а будинку за нею немає.)
Вибір точки зору - справа відповідальна. Часом, суттєво впливає на сприйняття побаченого.
Неподалік примостився той, що навряд чи наміривсь миритись:
Перемогти дракона (котрий, як стверджують, поняття узагальнене) - завдання не просте ні разу. Тут зарадять лиш одностайність та мудрість. З них постає сила, здатна здолати зміюк.
Йдемо далі.
Будинок на розі має стильний номер і привертає увагу барельєфними персонажами. Тут мешкали композитори, для яких його і будували. Не буду викладати світлини меморіальних дошок, але один примітний об'єкт поряд з будівлею не омину увагою:
А як виглядає ваш самогонний апарат? (можна вважати - ще одне фото змія, цього разу - алегоричне-)
За будинком композиторів провулочок бере ліворуч. Дорогою є на що глянути: дореволюційна архітектура, ліпнина, ті ж пам'ятні дошки. Увагу раджу звернути на будинок під 12-м номером: там в мотивах декору заховалося кілька драконів. Щоб знайти, доведеться придивитись.
Трохи далі - знамените місце збору однієї з екскурсій ЦК: дерево, що росте крізь паркан.
Тут варто роззирнутись, навколо - типові зразки архітектури старого Міста. Двоповерховий дідусь лівіше - Київ середини та другої половини ХІХ ст. Триповерховий персонаж праворуч - Місто кінця ХІХ ст. А озирнувшись, побачите зразок архітектури початку ХХ ст. Про зірчасте одоробло на розі не згадую, все й так зрозуміло.
Поряд із деревом кублиться ще один монстр:
З таким не домовишся. Лише кмітливість і спритність, при спільності зусиль та відсутності страху, я вважаю.
Наступне перехрестя і зигзаг праворуч. Трохи нижче по вулиці є страхітливо-прекрасний і гордо-сумний будинок-привид. Погляд спочатку стрічається з цим:
Потім здіймається вище,
ще вище.
Про мотиви барельєфних композицій можна почитати в коментарях ось тут, а про родину, що вже півтора десятка років принципово бореться проти драконів за збереження будівлі - інформація тут.
В цьому контексті згадується, недослівно, фраза з роману Камю: я борюся з чумою не тому, що твердо впевнений у перемозі, а тому, що без цієї боротьби не маю надій на майбутнє.