11 серпня розпочався похід об'єднаних армій УНР і ЗУНР на Київ та Одесу
Цього дня, 100 років тому, розпочався похід об'єднаних армій УНР і ЗУНР на Київ та Одесу - найуспішніша наступальна операція українських збройних сил періоду української революції.
Влітку 1919 року політична ситуація в Україні вкрай загострилася і стала одним з найнапруженіших моментів українських визвольних змагань 1917-1921 рр. У цей період на наших теренах воювали між собою кілька армій. З одного боку - армія Української Народної Республіки та Українська Галицька армія. З іншого - окупаційні російські денікінська та більшовицька, а також польська.
Як відомо, у липні 1919 року, після Чортківської офензиви, УГА перейшла Збруч і в Кам'янці-Подільському об'єдналася з армією УНР. Так почався новий етап в історії української революції: дві українські армії спільно вирушили на одного ворога - російську більшовицьку армію. Об’єднана українська армія налічувала близько 85 тис. осіб. Штаб армій очолив генерал Микола Юнаків, а генерал-квартимейстром став Віктор Курманович.
Керівництво УГА пропонувало рушити на Одесу, щоб очистити узбережжя Чорного моря, встановити зв'язки з Антантою і рушати на Київ. Однак, на це не погодилося командування армії УНР, яке вважало, що політична ситуація вимагала заволодіти спочатку Києвом. Зрештою, було прийнято компромісне рішення: піти одночасно і на Одесу, і на Київ, а заразом - на Житомир, щоб запобігти нападу з півночі.
11 серпня 1919 року Головний отаман армії УНР Симон Петлюра видав наказ розпочати наступ зі звільнення від російських більшовиків Правобережної України. Таким чином у напрямку Одеси почали просуватися Наддніпрянські частини; на Житомир - 2-й Галицький корпус та Січові Стрільці, а основна частина армії - 1-й та 3-й Галицькі корпуси і Наддніпрянська група запорожців йшла на Київ. Вже 12 серпня українці взяли Вінницю, 14 серпня - Хмельник, 19 серпня - Бердичів, 21 серпня - Житомир.
30 серпня 1919 року українським військам вдалося зайняти Київ. Однак, вже наступного дня під тиском нового ворога - російської армії Денікіна, українці залишити столицю. Ці події більш відомі під назвою «Київська катастрофа». Після того українські війська потрапили в так званий «трикутник смерті» й змушені були вести бої з трьома силами, кожна з яких їх переважала - більшовики, білогвардійці та поляки.
Проте, не дивлячись на це, тодішня українська армія змогла показати свою боєздатність і військову злагодженість у боротьбі за незалежність України, звільнивши досить велику частину українських земель - територію Подільської губернії, частину Київської губернії та Волинь, деякі райони Херсонської губернії.
Оригинал взят у oleg_leusenko в 11 серпня розпочався похід об'єднаних армій УНР і ЗУНР на Київ та Одесу
Влітку 1919 року політична ситуація в Україні вкрай загострилася і стала одним з найнапруженіших моментів українських визвольних змагань 1917-1921 рр. У цей період на наших теренах воювали між собою кілька армій. З одного боку - армія Української Народної Республіки та Українська Галицька армія. З іншого - окупаційні російські денікінська та більшовицька, а також польська.
Як відомо, у липні 1919 року, після Чортківської офензиви, УГА перейшла Збруч і в Кам'янці-Подільському об'єдналася з армією УНР. Так почався новий етап в історії української революції: дві українські армії спільно вирушили на одного ворога - російську більшовицьку армію. Об’єднана українська армія налічувала близько 85 тис. осіб. Штаб армій очолив генерал Микола Юнаків, а генерал-квартимейстром став Віктор Курманович.
Керівництво УГА пропонувало рушити на Одесу, щоб очистити узбережжя Чорного моря, встановити зв'язки з Антантою і рушати на Київ. Однак, на це не погодилося командування армії УНР, яке вважало, що політична ситуація вимагала заволодіти спочатку Києвом. Зрештою, було прийнято компромісне рішення: піти одночасно і на Одесу, і на Київ, а заразом - на Житомир, щоб запобігти нападу з півночі.
11 серпня 1919 року Головний отаман армії УНР Симон Петлюра видав наказ розпочати наступ зі звільнення від російських більшовиків Правобережної України. Таким чином у напрямку Одеси почали просуватися Наддніпрянські частини; на Житомир - 2-й Галицький корпус та Січові Стрільці, а основна частина армії - 1-й та 3-й Галицькі корпуси і Наддніпрянська група запорожців йшла на Київ. Вже 12 серпня українці взяли Вінницю, 14 серпня - Хмельник, 19 серпня - Бердичів, 21 серпня - Житомир.
30 серпня 1919 року українським військам вдалося зайняти Київ. Однак, вже наступного дня під тиском нового ворога - російської армії Денікіна, українці залишити столицю. Ці події більш відомі під назвою «Київська катастрофа». Після того українські війська потрапили в так званий «трикутник смерті» й змушені були вести бої з трьома силами, кожна з яких їх переважала - більшовики, білогвардійці та поляки.
Проте, не дивлячись на це, тодішня українська армія змогла показати свою боєздатність і військову злагодженість у боротьбі за незалежність України, звільнивши досить велику частину українських земель - територію Подільської губернії, частину Київської губернії та Волинь, деякі райони Херсонської губернії.
Оригинал взят у oleg_leusenko в 11 серпня розпочався похід об'єднаних армій УНР і ЗУНР на Київ та Одесу