кактуси виявляється скоро дружно зацвітуть, а там і в Україні лісосмуги листям укриються (кожен день по відео слідкую) - за Українських війскових, буду спокійніший. треба вже якесь спокійне жежепсто, на всякий випадок вивісити.
в прошлу середу випадково побачив плакатики
на першому іде мова (не знаю чи телефоном вихватило) ,що десь поряд є руїни сільської греблі, але село зникло ще в 1348му році після бубонної чуми. На другому, наче зрозуміло: типо мотоциклом не пхаться, природу не нищити, бажано користуватися стежками і не зривати там замки ні з чого...
Ну шо, не так швидко, але знайшли ми цю греблю:
це вона, на всякий випадок - вид зверху
в 1347-1348 упевненний - тут усі хворіли, тому гребля ще старша, а йа в порівнянні віку ,так "ще мальчік нєцелований - мєлочь канєшно, а пріятно"
ось він звєріний оскал капіталізма: собачка (на ящику з кульочками) тролєт, я насру, а ти півтори штуки заплатиш - бухгалтеримо разом.
якщо тихо підійти дикі качки не тікають
геть ностальґічно - Українська верба
в честь Чистого Четверга. Рідкісне фото заяць умивається. Йа випадково не раз бачив, але поки телефон візьмеш він перестає, типо соромиться, і взагалі неумитий буде скакати. Але , на всякий випадок фото, як заєць позіхає буде мати неймовірну цінність в мєждусєтії, але таке бачив тільки раз йа і раз менша Дочка.
цікавий своєю назвою сир, тетія - цицечка в перекладі.
нехай уже кінець пста буде, бо часу шкода.