Замальовочки...
Замальовочка 1
Ну як промовчати про свято Миколая...? Це прекрасно, я вважаю... І хоч багато хто не любить таких записів, я не можу змовчати...
Нарешті здійснилася моя мрія і у мене є чарівна настільна лампа з ікеї... Давненько я до неї приглядалася, і от нарешті:)...
Певно, я була дуже чемна, бо Миколай цьогоріч дуже добрий і щедрий (хоча він щороку такий:))... Тепер у мене повна хата цукерок, мандаринок, всяких цікавих інтєрєсних і корисних штучок:)))...
Обожнюю подарунки... Всякі і завжди...
І навіть на роботу Миколай "заїхав"... Тепер у мене є календар на 2013 рік... Значить кінця світу не буде - життя продовжується...
Замальовочка 2
Читаю "Клас пані Чайки"... Роман для підлітків... І щось така ностальгія бере, школу згадую, коли все було так емоційно, так цікаво...
А ще сьогодні берусь за "Квіти для Елджернона" (Деніел Кіз)... Беру участь в книжковому марафоні, який розпочала zgirla ... Дуже вже хочеться прочитати обрану книжечку і поділитися враженнями... А може з моїх френдів хтось вже читав "Квіти....."... Потім поділимося-обміняємося враженнями:)
Замальовочка 3
Не така оптимістична і не дуже весела...
Тема заїжджена і стара як світ...
Львівські парубки в маршрутках...:)
Сьогодні вийшла на зупинку, народу море, усі чекають на "свій номер"...
Ось і моя маршртука, я так поволі нє спєша пробираюсь до входу (не маю звички пхатися-вилазити на людей)... і тут виростає молодий парубок: такий весь модний, джинси широкі, куртка кольорова, на голові капюшон він кофти, у вухах навушники... Короче, класіка жанру... І переді мною - шмиг до маршрутки...
Ну, я жінка спокійна і вихована - пропустила хлопця... Мало лі шо - не терпиться людині...
І заходжу за ним...
І тут знову класіка жанру - в маршрутці лише одне вільне місце...
Не важко здогадатися хто на нього приземлився:)
Звісно, моднячий львівський парубок!
Мені не шкода і взагалі... Їхати недалеко, можна й постояти. Але сам факт...
Хіба не повинен хлопець уступити місце дівчині? Капєц....
Я ще б зрозуміла: старший чоловік, втомлений дідусь, хлопець, котрий не здужає... - сів та й ради Бога...
А тут - таке все дьоргане, жуйку - чавк-чавк...
Я стояла навпроти цього вихованого парубка, а він усю дорогу чавкав жуйку і міряв мене з ніг до голови...
Коли виходила, хотіла щось сказати - хоча б про те, чому він витріщається... Але промовчала...
Бо згадала приказку: "Не чіпай гімно - не буде смердіти..."...