........................
Мені треба піти до церкви, помолитись і попросити у Бога, щоб очистив душу та думки...
Мені так треба, щоб Бог мене почув...
Бо якась я така погана-погана... І нічого не можу вдіяти...
От в деяких ситуаціях мене клинить... Переклинює і всьо...
І ніби й розумію, що ТАК думати-вважати не треба, що слід "відтанути", забути, але не можу...
От є людина..., яка колись "продемонструвала" себе... От знаєте, показала, що за виглядом янголятка насправді - чималий звірьок... Я це взяла до уваги...
І тепер мені важко серйозно сприймати цю людину... Мені важко повірити в її щирість... Мені важко бачити в ній янголя... Бо ж я знаю що там - під тою оболонкою...
І всьо... Ніякі самонамагання самопереконатись, що впринципі люди можуть змінюватись до кращого - не діють...
От добрі люди забувають минулі враження-висновки, а мене заціпило...
От дивиться ця людина на мене... А їй не вірю... От така внутрішня інтуіція кричить-волає: НЕ ВІР...
От відчуваю нещирість...
І погана-погана я... Тому мені треба піти до церкви... Помолитись і попросити в Бога, щоб допоміг стати добрішою...
Бо сама ради не дам...
Я знаю, що бути жорстокою - це гріх... Тому не хочу гріха... Тому мушу піти до церкви...
Мабуть, для когось я і добра, для інших така ж погана... Всім не вгодиш! То життя!
***
Мені треба піти до церкви...
Просто посидіти...
Помовчати...
Подумати про тих, кого вже нема...
Поговорити з ними...
***
Мені треба піти до церкви...
Запалити дві свічечки за упокій...
***
А завтра чи післязавтра мені треба купити жовтневий номер "Космо", той що в одноіменних мережах продають...
І прочитати ЇЇ останній лист... Один з останніх...
Про який я сьогодні дізналась дуже випадково...
Але ж випадковостей не буває... І співпадінь...
Просто так я про нього не довідалась... Значить я мусіла про нього довідатись... І відшукати і прочитати...
Щоб, мабуть, отримати ще один урок... Або ж прочитати про щось дуже-дуже важливе... І ще раз усвідомити...
Ще раз зрозуміти і зробити висновки...