Як у казці...
Люди виростають з казок, з дитячих речей, з дива... А ще виростають із доброти, із щирості, із безпосередності...
Дорослішають! В одину мить затісними стають маленькі кофтинки та спіднички, бабусині розповіді, мамині віршики, татові кумедні оповідки... Замало місця всередині... Важко виношувати-носити у собі віру в диво, безкорисливість...
Дорослі скидають із себе цю всю мішуру прекрасного! На їхню думку - мішуру...
А для ще маленьких свято триває. І у зимову ніч оживають бабусині казкові герої, і сам світ, неначе казка...
***
Як прикро, що ми поспішали дорослішати... Як прикро, що повикидали із пам'яті, із життя, розгубили на шляху дорослішання дитячі казки і віру в дива...
Хоча...