Костенко... Любов...

[valeri_ta]

Багато говорили-балакали про книгу Л. Костенко "Записки українського самашедшого". Я ж не візьмуся критикувати цей роман. Нехай це роблять ДУЖЕ РОЗУМНІ...Так-так, ті, що усі розуми поїли:)
Напишу про враження...
Хороша книга про:
- те, що ми часто обговорюємо вдома на кухні: політику, політиків і проблеми країни;
- те, що часто маємо саме те, на що в принципі заслуговуємо;
- стосунки - такі як вони є.... буденні і не дуже...;
- світ...;
- людей;
- наше геройство і прагнення до кращого життя.... яке в принципі не справдилося...;
- про жахіття нашого часу...., яке набрало глобальних маштабів.
Роман не стане одним із моїх улюблених... Все занадто просто. Але часто саме прості речі ми опускаємо із виду... Женемося за чимось примарним... Ех...
Дуже невимушено і просто Костенко свій роман пронизала глибокими думками...
Дещо мені не сподобалося... Але про це не писатиму... Я не критик:))) Нехай мої "невдоволення" залишуться при мені:)
Краще поділюся із вами улюбленою фразою із роману:
"Очевидно є люди, не талановиті до любові. І їх дедалі більше". (с)

І технічно перейду до наступного пункту свого запису, який в принципі не стосується роману Костенко... Хіба лише авторка підштовхнула мене до роздумів на цю тему...
Знаєте, мені дуже-дуже шкода людей, котрі не вміють кохати... Вони усі такі черстві, холодні, сконцентровані на собі... Брррр...