я тобі розповідав чи ні цю історію... а ладно, скажу ще раз...
так от, червона шапочка не хотіла "надто правильного" мисливця а хотіла "крутого" вовка, який був "хижою натурою"... і пішла до нього жити
потім червона шапочка покинула вовка та спробувала нагадати про себе мисливцю. але мисливцю було гидко на неї дивитися і він її послав гуляти далі
а вже потім він почув що "веселе бохємне життя" з вовком (так, він був "жгучим брюнетом", ага ;) закінчилося сварками, побиттям і спробою самогубства... удаваною спробою, але... і червона шапочка повернлася до мами та бабусі де і перебуває посьогодні
стоп, стоп... то не моя казочка! казочка не про мою червону шапочку, а про якусь лахудру в червоному. а мисливець її - лахудру, правильно зробив, що послав гуляти. у моїй казочці вовк насправді білий і пухнастий, він тіко деколи на неї гарчав, а сварок та посуду ьитого в мої казочці не було.
та ні, не була вона лахудрою, що найсмішніше... нормальна дівка... щоправда, вона не любила розумних бесід, що точилися у нашому товаристві, а більш полюбляла "красиве богемне життя"... але то таке. багатьом жінкам притаманне... і тому, як це не парадоксально, я зараз радий, що так все склалося. до того ж, вона християнка
але "осадочек остався". і тому вовка я б зараз, з великим задоволенням би прибив. навіть повільно - якщо б "мав час і натхнення", як в западенських анекдотах... коли б зустрів його як в казці - сам на сам, посеред глухого лісу, хехе... і мав, раз я вже мисливець, рушницю... або сокиру... а якщо трохи поміркувати - то і без додаткових опцій обішовся б, напевно... як колись писав на контрольних з кримінології "вбивство на ґрунті гострої особистої ворожнечі"
ти ба, стільки років минуло... хе, дивна річ - пам'ять
шановний, то не моя казочка. для вас я напишу окрему, по фройду, з притлумленими бажаннями - про смерть вовка і про те, як ота богемна дівка шкодує про втрачене.
просто не уявляю я своє життя з християнкою, юдейкою чи мусульманкою
а щодо впливу сповідання на життя... одна знайома, принципова атеістка що не вірить ні в бога ні в чорта, народила дитину, після того як от такий "жгучий брюнет" (і чом жінки, при чому розумні жінки на них так ведуться? так, це було риторичне питання...) її покинув і задерши хвоста поскакав в інші ліси до інших пастушек та червоних шапочок... і успішно цю дитину самотужки підіймає, не приймає допомоги навіть від батьків своїх...
а от знайомі християнки, які розповідають про страшного язичника (мене) - вбивають своїх ненароджених дітей... і дехто вже не вперше... і замолюють потім гріх перед своїми іконами у своїх церквах... і далі на "бикотеках" трясуть цицьками, між якими вихляється бідолашний Ієшуа Назорей, розіп'ятий на золотому аляповатому хрестику
ох, тут уже не пожартуєш. а щодо брунетів... повір мені, ведуться і на блондинів, і на рудих... тут просто типаж в тему був. а ти - не страшний язичник, як на мене
Reply
і нічо не херня, червона шапочка йому не пара просто
:)
Reply
так от, червона шапочка не хотіла "надто правильного" мисливця а хотіла "крутого" вовка, який був "хижою натурою"... і пішла до нього жити
потім червона шапочка покинула вовка та спробувала нагадати про себе мисливцю. але мисливцю було гидко на неї дивитися і він її послав гуляти далі
а вже потім він почув що "веселе бохємне життя" з вовком (так, він був "жгучим брюнетом", ага ;) закінчилося сварками, побиттям і спробою самогубства... удаваною спробою, але... і червона шапочка повернлася до мами та бабусі де і перебуває посьогодні
Reply
то не моя казочка!
казочка не про мою червону шапочку, а про якусь лахудру в червоному.
а мисливець її - лахудру, правильно зробив, що послав гуляти.
у моїй казочці вовк насправді білий і пухнастий, він тіко деколи на неї гарчав, а сварок та посуду ьитого в мої казочці не було.
Reply
але "осадочек остався". і тому вовка я б зараз, з великим задоволенням би прибив. навіть повільно - якщо б "мав час і натхнення", як в западенських анекдотах... коли б зустрів його як в казці - сам на сам, посеред глухого лісу, хехе... і мав, раз я вже мисливець, рушницю... або сокиру... а якщо трохи поміркувати - то і без додаткових опцій обішовся б, напевно... як колись писав на контрольних з кримінології "вбивство на ґрунті гострої особистої ворожнечі"
ти ба, стільки років минуло... хе, дивна річ - пам'ять
а били там не посуд а морди
Reply
для вас я напишу окрему, по фройду, з притлумленими бажаннями - про смерть вовка і про те, як ота богемна дівка шкодує про втрачене.
Reply
казочка твоя добра, справді
нічого писати не треба. то буде сумна та огидна історія
Reply
казкотерапія своєрідна!!!!
Reply
Reply
а щодо впливу сповідання на життя... одна знайома, принципова атеістка що не вірить ні в бога ні в чорта, народила дитину, після того як от такий "жгучий брюнет" (і чом жінки, при чому розумні жінки на них так ведуться? так, це було риторичне питання...) її покинув і задерши хвоста поскакав в інші ліси до інших пастушек та червоних шапочок... і успішно цю дитину самотужки підіймає, не приймає допомоги навіть від батьків своїх...
а от знайомі християнки, які розповідають про страшного язичника (мене) - вбивають своїх ненароджених дітей... і дехто вже не вперше... і замолюють потім гріх перед своїми іконами у своїх церквах... і далі на "бикотеках" трясуть цицьками, між якими вихляється бідолашний Ієшуа Назорей, розіп'ятий на золотому аляповатому хрестику
Reply
а щодо брунетів... повір мені, ведуться і на блондинів, і на рудих...
тут просто типаж в тему був.
а ти - не страшний язичник, як на мене
Reply
Reply
Reply
але спершу - Яструб
Reply
Reply
ти ето, не переймайся, все буде хорошо.
Reply
Leave a comment