майже казка
Жила-була синя наволочка. Під час нашого співіснування відрізнилася зразковою поведінкою, на ній чудово було снити про море і теплі країни, вона не линяла під час прання і не вимагала прасування. Утім, оскільки праски в руках я не тримала років уже шість, усі мої речі не вимагають прасування, але деякі буркотіли з цього приводу.
Одного разу багаторазово прана наволочка, синя, з візерунком на морську тематику, укотре потрапила до глибин пральної машини. І захотілось наволочці показати всю свою яскраву індивідуальність. І зібрала вона із надр своїх залишки синіх барв, і полиняла стрімко і пристрасно, не втративши ані насиченості, ані достойності поведінки. От тільки інші речі показали себе жаднюгами, накинулися на небувало синю воду й убрали в себе цей відтінок, думаю, шо наблизяться до морських марень.
Ось і казочці кінець, а хто читав - молодець, той не працює, а вештається в жж!