про Нечупарку
- Нечупарка, - подала руку Нечупарка.
- Хвея, - кивнула головою Хвея, проігнорувавши брудну долоню. - Що саме потрібно?
- Я хочу бути королевою, а не якоюсь там нечупаркою...
- Хм... зрозуміло... ну так будь!
- Га?
- Королеви не гакають... - збрехала Хвея, бо справжні королеви і гакають, і гикають і гигикають. Звісно не просто так, а по-королівськи.
- Ну як я можу бути королевою, якшо я не королева? - Нечупарка брудним кулачком витерла скупу сльозу.
- Ну тоді звісно не можеш, якщо ти не королева. Так шо будь нею - і все буде гаразд.
- Ну як це??? Мені ж треба трон!
- Ну он на галявині пеньок непоганий.
- Пеньок???
- Ну на дереві зручніше сидіти, чим на камені. Але якшо ти наполягаєш, то можна і на камені.
- А корона???
- Шо корона? Спершу не завадило б розчесатись... вірніше вичесати... не знаю, що в тебе там.
- Якась дивна ти Хвея, - засумнівалась Нечупарка.
- Дивна - не дивна... зате Хвея.
- Ну а як же мої піддані???
- Тти для чого хочеш бути королевою? Для підданих чи для себе?
- Нуууу.... я навіть не знаю.
- Хвею на такі дорогі консультації викликають лише тоді, коли точно знають.
Нечупарка зарюмсала.
- Ну я не розумію проблеми - хочеш бути королевою, будь. А там і піддані підтягнуться. Світлячки з трону у першу чергу. Тіко не роздуси їх. Або будь мандрівною королевою - це свіжа ідея, - Хвея вирішила втішити клієнтку.
- Ну але ж...
- З тебе гроші шкода брати, Нечупарко. Але оскільки ти королева, то я візьму подвійний тариф.
- Подвійний, бо я королева??? - зраділа Нечупарка...
І чого тільки не зробиш, щоб змусити людей вірити в себе!
- Хвея, - кивнула головою Хвея, проігнорувавши брудну долоню. - Що саме потрібно?
- Я хочу бути королевою, а не якоюсь там нечупаркою...
- Хм... зрозуміло... ну так будь!
- Га?
- Королеви не гакають... - збрехала Хвея, бо справжні королеви і гакають, і гикають і гигикають. Звісно не просто так, а по-королівськи.
- Ну як я можу бути королевою, якшо я не королева? - Нечупарка брудним кулачком витерла скупу сльозу.
- Ну тоді звісно не можеш, якщо ти не королева. Так шо будь нею - і все буде гаразд.
- Ну як це??? Мені ж треба трон!
- Ну он на галявині пеньок непоганий.
- Пеньок???
- Ну на дереві зручніше сидіти, чим на камені. Але якшо ти наполягаєш, то можна і на камені.
- А корона???
- Шо корона? Спершу не завадило б розчесатись... вірніше вичесати... не знаю, що в тебе там.
- Якась дивна ти Хвея, - засумнівалась Нечупарка.
- Дивна - не дивна... зате Хвея.
- Ну а як же мої піддані???
- Тти для чого хочеш бути королевою? Для підданих чи для себе?
- Нуууу.... я навіть не знаю.
- Хвею на такі дорогі консультації викликають лише тоді, коли точно знають.
Нечупарка зарюмсала.
- Ну я не розумію проблеми - хочеш бути королевою, будь. А там і піддані підтягнуться. Світлячки з трону у першу чергу. Тіко не роздуси їх. Або будь мандрівною королевою - це свіжа ідея, - Хвея вирішила втішити клієнтку.
- Ну але ж...
- З тебе гроші шкода брати, Нечупарко. Але оскільки ти королева, то я візьму подвійний тариф.
- Подвійний, бо я королева??? - зраділа Нечупарка...
І чого тільки не зробиш, щоб змусити людей вірити в себе!