тицятись носом у скло
хвея звикла бачити постать літньої жінки на березі. шо вона там ловила і чого чекала - невідомо. стара риболовна сітка лежала поряд на березі, уся в дірках та висохлих водорослях.
звісно, хвея могла б випустити з акваріума хоча б одну тлусту рибку, але ті так розлінились, що бажання не виконували, а лише тицялись носами в скло. та навіть якби виконували, жінка б загадала не шось для себе. а щось для того, щоб повернути собі ті часи, коли на березі вона була не на самоті.
хвея обережно пройшла повз мовчазну постать. і зовсім жінка не стара. а просто зморена і змучена.
а люди потім, звісно, обізвуть її старезною і противною. і шо мовляв вона чоловіку жити не давала, над золотими рибками знущалась і взагалі вибадувала.
іноді хвеї хотілось у акваріумі тримати дурнуватих людисьок, а не рибок.
звісно, хвея могла б випустити з акваріума хоча б одну тлусту рибку, але ті так розлінились, що бажання не виконували, а лише тицялись носами в скло. та навіть якби виконували, жінка б загадала не шось для себе. а щось для того, щоб повернути собі ті часи, коли на березі вона була не на самоті.
хвея обережно пройшла повз мовчазну постать. і зовсім жінка не стара. а просто зморена і змучена.
а люди потім, звісно, обізвуть її старезною і противною. і шо мовляв вона чоловіку жити не давала, над золотими рибками знущалась і взагалі вибадувала.
іноді хвеї хотілось у акваріумі тримати дурнуватих людисьок, а не рибок.