SHEEP IN THE FOG by Sylvia Plath
Sylvia Plath
SHEEP IN THE FOG
The hills step off into whiteness.
People or stars
Regard me sadly, I disappoint them.
The train leaves a line of breath.
O slow
Horse the color of rust,
Hooves, dolorous bells -
All morning the
Morning has been blackening,
A flower left out.
My bones hold a stillness, the far
Fields melt my heart.
They threaten
To let me through to a heaven
Starless and fatherless, a dark water.
(переклад Марії Тарнавської)
ВІВЦІ У МРЯЦІ
Горби відступають у білість.
Люди чи зорі
Дивляться сумно: вони невдоволені мною.
За поїздом віддиху смуга.
О нешвидкий
Коню іржавого кольору,
Підкови, тужливі дзвоники -
Зранку чимраз то більше
Ранок чорнішає:
Квітка покинута.
В кістках моїх тиша.
Далекі поля серце мені розтоплюють.
Вони загрожують,
Що поведуть мене прямо в небо,
В небо без батька, без зір, у чорну воду.
(переклад Оксани Забужко)
ОТАРА В ТУМАНІ
Запливають горби в непроникну молочну білість.
Люди, а може, зірки
Смутно мене споглядають, геть розчаровані.
Поїзд лишає смугу свойого подиху.
О мій неквапний
Конику ржавої масті,
Жалібний цокіт копит -
Ранок
Невідворотно чорніє, мов квітка зів'яла.
Незрушні, спокійні в сідлі мої кості,
А серце в грудях
Завмирає на вигляд далеких полів.
Ох, це вони,
Розступившись, пропустять мене в небеса,
У безрідні й беззоряні, в чорну воду.
(переклад kurajisko )
ВІВЦІ В ІМЛІ
Пішли ті пагорби в білу млу
Люди - а чи зірки,
Ошукані мною, мене пильнують.
Потяг полишив подиху смужку.
О, поволі
Кінь їржавого кольору,
Цокоту болісні дзвоники -
Цілий ранок
Ранок ставав чорний -
Квітка полишена.
Кості мої тривають у спокої,
Генде поля серце млоять.
Загрожуть
Впрост пропустити мене в небеса,
Беззоряні та безотчі - води чорні.
дякую verygreencat !