сімейне життя або ода туалетному паперу
ше десь в січні-лютому друг сімї Боря машиною возив нас в Ашан. то такий московський супермаркет, де продається майже все за дещо нижчими цінами.
ну звісно, мій заощадливий коханий крім вкрай необхідних речей типу мняса, ковбаси та фісташок, накупив там туалетного паперу. купу. таке враження, шо ми тіко то і робимо, що жеремо і сремо. втім, на касі то він позорився, а я пакувала ковбасу. не жерла прямо там, а пакувала в пакети.
от.
привовокли ми то все додому.
і тепер, щоразу, уже скіко місяців мій скарб стогне, що туалетний папір дуже швидко використовується.
от кажу, шоразу, як бере новий рулон я вислуховую глибокодумні розмірковування про швидкість застосування туалетного паперу. до того ж він так підозріло на мене дивицця, шо складається враження, шо я ото спеціально відмотую піврулону паперу і невідомо шо з ним роблю, але не використовую за призначенням.
ото сьогодні останній день весни, воно знов витягло свіжий рулон і обійшлося однією фразою... без хвілосовстувань
"ми шо, його їмо?"
я звісно, похитала головою. заперечно, бо крутити пальцем у жесті ти шо, рідний, та ніколи в житті (тобто - ти шо, здурів) було впадло.
от тепер сидю і думаю, скінчиться той папір клятий колись остаточно чи скіко то ше буде тривати, га?
ну звісно, мій заощадливий коханий крім вкрай необхідних речей типу мняса, ковбаси та фісташок, накупив там туалетного паперу. купу. таке враження, шо ми тіко то і робимо, що жеремо і сремо. втім, на касі то він позорився, а я пакувала ковбасу. не жерла прямо там, а пакувала в пакети.
от.
привовокли ми то все додому.
і тепер, щоразу, уже скіко місяців мій скарб стогне, що туалетний папір дуже швидко використовується.
от кажу, шоразу, як бере новий рулон я вислуховую глибокодумні розмірковування про швидкість застосування туалетного паперу. до того ж він так підозріло на мене дивицця, шо складається враження, шо я ото спеціально відмотую піврулону паперу і невідомо шо з ним роблю, але не використовую за призначенням.
ото сьогодні останній день весни, воно знов витягло свіжий рулон і обійшлося однією фразою... без хвілосовстувань
"ми шо, його їмо?"
я звісно, похитала головою. заперечно, бо крутити пальцем у жесті ти шо, рідний, та ніколи в житті (тобто - ти шо, здурів) було впадло.
от тепер сидю і думаю, скінчиться той папір клятий колись остаточно чи скіко то ше буде тривати, га?