Рухівський перебудовний самвидав 1989-1990 рр.
У 1987-1991 рр., під час горбачовської перебудови, почали виходити неформальні самвидавні часописи - газети, журнали, альманахи. Їх було більше тисячі. Саме їм судилося пробудити народ після десятиліть заколисуючої комуністичної цензури.
Народний Рух виник у 1989 році. Його активісти видавали у зазначений період більше сотні видань. Тут зібрано перші сторінки деяких з них. Видання знаходяться у колекції головного редактора "Історичної правди" Вахтанга Кіпіані. Зараз триває процес їхнього оцифрування.
Видання однієї з перших в Україні координаційних рад НРУ. Слово "Єдність" було культовим на мітингах. Його скандували і на Установчих зборах організації.
Незалежна київська газета, яка не була офіційним рупором НРУ. Саме тому їй і довелося змінити назву з "Вісник Руху" на "Вільне слово".
А це якраз офіціоз Народного Руху - часопис Секретаріату НРУ.
"Громаду" робили чернігівці. Головний редактор - Віталій Москаленко.
Столичний "Огляд подій" - одне з великого грона рухівських видань, що виходили в Києві.
Перші відносно демократичні вибори до Верховної Ради УРСР були в центрі уваги НРУ. Було навіть створено Центр координації виборів, який очолював Сергій Одарич. Видавався і цей бюлетень "За народний парламент". Великим накладом, бо мав дійти до кожного села.
Карпатське зональне відділення НРУ у Дрогобичі-Бориславі видавало "Голос Карпат".
Уманська "Червона калина". Цікава відсутність слова "номер" або "число". Писали тоді "засів";)
А це приклад газети, яку робили рухівці у глибинці. У селищі Чорнухи на Полтавщині, батьківщині Григорія Сковороби, виходила газета "Слово і Честь", а до неї - один раз - додаток "Земне тяжіння".
Ще один офіційний вісник НРУ - "Оглядач", який виходив під егідою Агентства Рухінформ.
Харків'яни цим виданням били "На сполох!".
Тернопільське "Тернове поле". Цікаво, що видання місцевої УГС теж не забуло про терни - "Тернистий шлях".
У Запоріжжі виходили дві рухівські газети - російськомовна "Прямая речь" і україномовний "Рух".
Івано-Франківська "Галичина". Текст на першій сторінці не підписаний, але знаємо - його написав тоді молодий і перспективний літератор Юрій Андрухович.
"Черкаський час"
Миколаївська "Чорноморія" друкувалась, як і безліч інших видань НРУ, у Вільнюсі.
Дайджест "Рух під пресом преси"
Спроба робити "товстий" громадсько-політичний журнал, публікації якого б виходили за дужки традиційних рухівських тем.
Одне з небагатьох сільських неформальних видань. "Отчий поріг" видавався активістами рухівського осередку села Куровичі Золочівського району Львівщини.
Перша рухівська газета, яку надрукували не в Литві чи десь на ксероксі, в цілком офіційній друкарні. Вихід "Народної газети" став можливим після проходження великої групи рухівців до Верховної Ради УРСР у березні 90-го.
Источник - Історична правда
Народний Рух виник у 1989 році. Його активісти видавали у зазначений період більше сотні видань. Тут зібрано перші сторінки деяких з них. Видання знаходяться у колекції головного редактора "Історичної правди" Вахтанга Кіпіані. Зараз триває процес їхнього оцифрування.
Видання однієї з перших в Україні координаційних рад НРУ. Слово "Єдність" було культовим на мітингах. Його скандували і на Установчих зборах організації.
Незалежна київська газета, яка не була офіційним рупором НРУ. Саме тому їй і довелося змінити назву з "Вісник Руху" на "Вільне слово".
А це якраз офіціоз Народного Руху - часопис Секретаріату НРУ.
"Громаду" робили чернігівці. Головний редактор - Віталій Москаленко.
Столичний "Огляд подій" - одне з великого грона рухівських видань, що виходили в Києві.
Перші відносно демократичні вибори до Верховної Ради УРСР були в центрі уваги НРУ. Було навіть створено Центр координації виборів, який очолював Сергій Одарич. Видавався і цей бюлетень "За народний парламент". Великим накладом, бо мав дійти до кожного села.
Карпатське зональне відділення НРУ у Дрогобичі-Бориславі видавало "Голос Карпат".
Уманська "Червона калина". Цікава відсутність слова "номер" або "число". Писали тоді "засів";)
А це приклад газети, яку робили рухівці у глибинці. У селищі Чорнухи на Полтавщині, батьківщині Григорія Сковороби, виходила газета "Слово і Честь", а до неї - один раз - додаток "Земне тяжіння".
Ще один офіційний вісник НРУ - "Оглядач", який виходив під егідою Агентства Рухінформ.
Харків'яни цим виданням били "На сполох!".
Тернопільське "Тернове поле". Цікаво, що видання місцевої УГС теж не забуло про терни - "Тернистий шлях".
У Запоріжжі виходили дві рухівські газети - російськомовна "Прямая речь" і україномовний "Рух".
Івано-Франківська "Галичина". Текст на першій сторінці не підписаний, але знаємо - його написав тоді молодий і перспективний літератор Юрій Андрухович.
"Черкаський час"
Миколаївська "Чорноморія" друкувалась, як і безліч інших видань НРУ, у Вільнюсі.
Дайджест "Рух під пресом преси"
Спроба робити "товстий" громадсько-політичний журнал, публікації якого б виходили за дужки традиційних рухівських тем.
Одне з небагатьох сільських неформальних видань. "Отчий поріг" видавався активістами рухівського осередку села Куровичі Золочівського району Львівщини.
Перша рухівська газета, яку надрукували не в Литві чи десь на ксероксі, в цілком офіційній друкарні. Вихід "Народної газети" став можливим після проходження великої групи рухівців до Верховної Ради УРСР у березні 90-го.
Источник - Історична правда