Кривавий московський звір: «Сам Сатана живе в моїй сраці»
Феномен влади мене завжди дуже цікавив. Не сама влада, навпаки, мені ніколи не хотілося бути навіть керівником відділу, мені завжди було боляче вбудовуватися в будь-які ієрархії на будь-якому рівні, але що відбувається з людиною, яка наділена величезною владою?
Те, що її плавить - зрозуміло, мене цікавить процес. Як це відбувається? дивовижно що диктатори, певним чином, дуже схожі один на одного, ніби є умовний стандарт, як в модельних агенціях - вибачте, у вас ноги коротші за стандарт на 1,5 сантиметри. Наступна!
Книги, статті, документалки про диктаторів та деспотів в певний момент стають нудними, бо у кожного один і той самий набір: нелюдська жорстокість, повна відсутність емпатії, часто сексуальні девіації, часто харчові девіації, зазвичай дуже поганий смак, паранойя, відсутність друзів та родини, погана освіта, схильність до містицизму і забобонність. А ще бувають оці цікаві відхилення, прямо по Проппу: про магічний еліксир, філософський камінь, перстень всевладдя, - якась гіперідея. Безглузда і часто неіснуюча, засіб, який стає метою.
І ось що дивно - людство так давно і старанно вивчає феномен влади, і ніби постійно вигадує якісь запобіжники для того, щоб гітлер і сталін не виникали знов, і все це не працює. Не працює навіть на рівні коли всім ніби має бути все зрозуміло: співпадіння сто зі ста. Ось він, дивіться
- Вбиває людей тисячами
- Вбиває і своїх і чужих з однаковою байдужістю
- Труїть політичних опонентів
- Вірить в усю можливу езотеричну маячню
- Має (мав) кількох коханок, є чутки про нездорові симпатії до діточок
- Нанавидить певні групи людей за етнічними ознаками і намагається їх знищити
- Несе неверифіковану псевдоісторичну маячню. Очевидно не має глибоких знань з жодного предмету
- Боїться отруєння, боїться хвороб, максимально обмежив доступ до себе
- Має поганий смак, любить все велике, золоте і блискуче
- Купається в крові оленів
- Має месіанську ідею по відновленню уявної імперії.
Це все бачу не тільки я. Тут очевидно матеріалів не на одне дослідження і я вже чую як диктор трагічним голосом розповідає про те, що поки в Маріуполі скидали бомби на пологовий будинок, путін лежав у ванні з крові оленячих рогів і читав Гумільова-молодшого. А потім якийсь розвідник у відставці каже: так, ми знали що йому кожного дня привозять нову дитину і не кожну дитину забирали назад. Але все це буде потім. Потім всі будуть обурюватись і розповідати неймовірні факти з життя йобнутого деграданта, про його ницість, збоченість, тупість і боягузтво, але поки що, поки що у більшості чомусь не виходить його не боятися.
Цей процес, навіть не дегуманізації, а якогось виведення диктатора за межі людської природи, в розряд нежиті, змушує не тільки ненавидіти, але й тремтіти від жаху. Здається, що внього є каонтракт з дияволом, що ця хуйня тупо незнищенна і вбити її може тільки умовний Сігурд, святий Георгій чи Кирило Кожум’яка, якому просто не пояснили добренько як сильно він мусить боятись.
То ж це просто не наша справа, це справа Великого Героя, а ми хіба великі герої? Ми малєнькіє люді, что ми можем сдєлать? І в цьому плані умовний шольц чи макрон мало чим відрізняються від звичайних росіян, саме тому вони і співчувають їм - простим росіянам, які «ні в чому не винні». А Влад Імпаллєр тим часом продовжує лежати в своїй ванні, наповненій кров’ю українських дітей і їсти варені яйця, бо це єдине, що неможливо отруїти. Від варених яєць в нього закреп, а ще сам Лютер казав, що закреп - свідчення того, що в твоїй прямій кишці живе сатана.
«Сам Сатана живе в моїй сраці», - каже путін і вмикає телевізор, де ілля кива просить його пошвидше звільнити світ від народу, де кожен другий дуже погано слухав, коли пояснювали як сильно треба боятись.
Автор Катерина Мола; опубліковано на торінці авторки у Фейсбук
Джерело - argumentua.com