Найкращі дитячі ілюстратори незалежної України
Аґрафка
Хоча наш імпровізований список впорядкований за алфавітом, творча майстерня «Аґрафка» заслужила на чільне місце в ньому не лише першою літерою. Здається, сьогодні в Україні немає таких шанувальників літератури та мистецтва, які не чули імена творчого та сімейного тандему художників Романи Романишин та Андрія Лесіва. Не дарма ж їхні творчі досягнення цінують не лише у нас, але й за кордоном, про що свідчать чисельні нагороди, з-поміж яких «Honorary Mention to the Publisher» XXIII Міжнародного бієнале ілюстрації у Братиславі «ВІВ», відзнака Міжнародного дитячого книжкового ярмарку в Болоньї у категорії Opera Prima, спеціальна відзнака журі Міжнародного дитячого книжкового ярмарку в Болоньї у категорії Нові Горизонти та неодноразова поява у каталозі «Білі круки».
На рахунку «Аґрафки» як проілюстровані книжки, зокрема казки «Рукавичка» (Навчальна книга - Богдан, 2011) та «Ріпка» (Навчальна книга - Богдан, 2012), картонки «Лічилка» і «Кольорові речі» (Навчальна книга - Богдан, 2014) та пізнавальні видання «Шептицький від А до Я» і «Франко від А до Я» (ВСЛ, 2015 та 2016), так і власне авторські книжки: «Антоміми» (2014), «Зірки і макові зернята» (2014), «Мій дім і речі в нім» (2015), «Війна, що змінила Рондо» (2015), «Голосно, тихо, пошепки» (2017), що з’явилися друком у «Видавництві Старого Лева». І, на щастя, зупинятися на цьому Романа Романишин й Андрій Лесів не планують.
Анастасія Стефурак
У дитячій літературі Анастасія Стефурак дебютувала книжкою “Українські прислів’я”, яка ще у 2013 році була магістерським дипломним проектом ілюстраторки у Львівській національній академії мистецтв, а вже наступного року - одним із доволі популярних видань у ВСЛ.
Згодом саме для цього видавництва Анастасія проілюструвала повісті «Мій дідусь був черешнею» (2015) і «Чоловік, який вирощував комети» (2016) Анджели Нанетті, «Стильну книжку для панянки» Оксани Караванської (2015) та пізнавальну книжку «Шевченко від А до Я» Леоніда Ушкалова (2017). Крім того, саме ілюстрації Анастасії Стефурак прикрашають обкладинки популярних книжкових серій Аудгільд А. Сульберґ, Ірини Рибалко та Ніни Елізабет Ґрьонтведт, книжок «Йорґен+Анна=любов» (2014), «З любов’ю, Обрі» (2016), «Дочка Чарівниць» (2016), «Борошняні немовлята» (2015) та інших видань «Видавництва Старого Лева».
Анна Сарвіра
Цьогоріч художниця та співзасновниця клубу ілюстраторів Pictoric Анна Сарвіра увійшла до експозиції найкращих 75-ти ілюстраторів світу на Bologna Children’s Book Fair 2017, але для того, щоби переконатися у її талановитості, варто просто проглянути проілюстровані нею книжки.
А їх, треба сказати, чимало. Тут і низка книжок видавництва «Грані-Т», зокрема «Мишкові Миші» Галини Вдовиченко, «Неслухняний дідусь» і «Казки Індокитаю» Міхаїла Яснова. І білінгва видавництва «Братське» «Монетка/A Coin» (2015), яку написала Аня Хромова. І книжка-картинка Тетяни Стус «Їжак Вільгельм» (Віват, 2016). І дитяча книжка-мотиватор від UNICEF «Крихітні історії» (Основи, 2017). І розбишацька книжка «Геть дорослих!», до якої увійшли написані білоруською вірші Сергія Прилуцького та переклади українською, що їх зробила Олена Степаненко (Люта Справа, 2017).
Віолетта Борігард
Ні-ні, мова не про героїню знаменитої повісті Роальда Дала «Чарлі і шоколадна фабрика», а про українську ілюстраторку, акварелі якої не просто прикрашають текст, а відіграють надважливу роль у книжках «Про кита» (Видавництво Старого Лева, 2014), «Авіа - пташиний диспетчер» (Грані-Т, 2014), «Пан Коцький, Міра і море / Mr. Catsky, Mira and the Sea» (Братське, 2015) та «Русалки / Mermaids» (Братське, 2017) Оксани Лущевської, у книжці на добраніч «Засинай. Прокидайся» Галини Вдовиченко (ВСЛ, 2016) та підлітковій повісті Тетяни Корнієнко «Недоторка» (Час Майстрів, 2015).
Ба більше, перу (і не тільки перу, бо малює Віолетта Борігард аквареллю, тушшю, олівцем, на графічному планшеті and so on and so on) художниці належать дві інтерактивні авторські книжки-картинки: «Принцеса-кухарка» (Час майстрів, 2015) та «Усе через банани» (Віват, 2017). І сподіваємося, що незабаром Віолетта потішить українських читачів новими книжками-картинками. Правда ж?
Владислав Єрко
Владислав Єрко, “Снігова королева” (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2000)
Ім’я Владислава Єрка не знає тільки ледачий, адже проілюстровані ним «Снігову Королеву» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2000) та «Казки Туманного Альбіону» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2003) можна знайти у домашній бібліотеці чи не кожного українця/ки. Безсумнівно, уваги вартують також і малюнки Єрка в Андерсоновому «Кресалі» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011), у трьох томах знаменитого видання «100 казок» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2005-2012) та у «Маленькому принці» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015). І що вже говорити про серію книжок про Гаррі Поттера (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2002-2007), обкладинки яких також прикрашають ілюстрації цього талановитого графіка!
Володимир Штанко
Не дивуйтеся, якщо прізвище цього ілюстратора видається вам знайомим, адже Володимир Штанко є сином знаменитих українських художників-графіків Олексія та Катерини Штанко. І хоча в кількості проілюстрованих дитячих книжок він поки не може позмагатися з мамою (навіть якщо ви не читали її казкову повість «Дракони, вперед!», то бачили проілюстровані нею книжки, зокрема абабівські «Улюблені вірші» і згаданий вище тритомник «100 казок»), пишатися йому вже є чим. Згадаймо тут «Казку про Старого Лева» Мар’яни Савки (ВСЛ, 2011), «Метелика, який тупнув ніжкою» Кіплінга (2012), «Таємне товариство Боягузів та Брехунів» Лесі Ворониної (Грані-Т, 2012), «Казки Андерсена» (ВСЛ, 2013), «Казки Різдва» (ВСЛ, 2015) та збірку віршів Юліана Тувіма «Слон Трубальський» (ВСЛ, 2016).
Даша Ракова
Ілюстрації Даші Ракової напрочуд поетичні. У них завжди можна побачити якусь особливу ніжність, зворушливість та казковість. Не вірите? Погортайте “Книгу драконів” Едіт Несбіт (ВСЛ, 2010), “Казки дідуся Ґурама” Ґурама Петріашвілі (ВСЛ, 2012), “Зоряного хлопчика” Оскара Вайльда (ВСЛ, 2013), “Диких лебедів” Ганса Крістіана Андерсена (2016), білінгву “Подорож листа. Історія до свята Миколая. / A Letter’s Journey” Валентини Вздульської (Братське, 2016), або «З равликом на прогулянці» Оксани Лущевської (Читаріум, 2017) - і ви одразу ж у цьому переконаєтеся.
Іван Сулима
Дитячі книжки - чудова можливість зміцнити зв’язок між поколіннями. І зовсім не обов’язково читати одні й ті самі видання. Так, якщо більшість із вас, дорослих, у дитинстві та підлітковому віці читали книжки з ілюстраціями Костянтина Сулими, то ваші діти можуть із задоволенням розглядати малюнки його сина, Івана Сулими, у сучасних книжках - приміром, у виданнях “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” “100 казок” (2012), “Улюблені вірші” (2012) та “Шустрик” Мар’яни Князевич (2015).
До речі, саме Іван Сулима намалював інтерактивну казку “Котигорошко” для IPad (KievSeaPirates, 2013).
Інна Черняк
У кумедні та яскраві ілюстрації Інни Черняк не закохатися важко. Тому те, що зустріти їх можна не тільки в таких іноземних видавництва як «Oxford University Press», «Macmillan», «Az Books», «Top That!», «Kar-Ben», «Клевер» тощо, але й в українських дуже тішить. Так, для видавництва «Школа» Інна проілюструвала серію книжок для найменших - «Тварини в лісі», «Тварини на фермі», «Веселі цифри», «Їду, плаваю, лечу», а для харківського видавництва «Віват» книжки «Кожен може стати принцесою» (2016) та «Я, травмай і зоопарк в квадраті» (2016) Кузька Кузякіна, книгу російськомовних віршів Вадима Левіна «Прогулка под дождем» (2016), «Плутона» Валентини Вздульської (2016) та «Абетку монстрів» Марії Жученко (2017).
Кость Лавро
Уявити український дитліт без ілюстрацій Костя Лавро так само неможливо, як і не впізнати намальованих ним котиків, вовчиків, лисичок, зайчиків та інших популярних казкових героїв на сторінках книжок видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” та «Розумна дитина» (ох, ці очі! - це щось).
Щоби не перелічувати усі, згадаймо лише найулюбленіші - «Абетку» (1999), «Пана Коцького» (2005), «Фарбованого Лиса» (2014) і дві збірки вірші Платона Воронька «Падав сніг на поріг» (2015) і «Не будь, мала, козою» (2016).
Марія Фоя
Часто у великих видавництв є так би мовити свої ілюстратори. І, якщо Кость Лавро та Владислав Єрко майже повністю абабівські, то Марія Фоя, як і Анастасія Стефурак, майже повністю старолевівські. Так, протягом лише двох років у «Видавництві Старого Лева» було видано проілюстровані Марією книжки “Футбольний матч тривалістю в літо” Бернара Шамбаза (ВСЛ, 2016), “Хтось, Або Водяне Серце” Вікторії Амеліної (ВСЛ, 2016), “Маленька книжка про любов” (ВСЛ, 2016) та “Тоді я був просто Ульф” (ВСЛ, 2017) Ульфа Старка. Майже, бо винятки таки є. Один із найяскравіших - толерантна книжка-картинка Лариси Денисенко “Майя та її мами”, що була видана київським «Видавництвом» у 2017 році.
Мар’яна Прохасько
Певна, що малюнки Мар’яни Прохасько ви впізнаєте з тисячі. Її кумедні та, коли можна так сказати, наївні кротячі ілюстрації (ви ж уже не один раз прочитали всі чотири книжки про пригоди мешканців Букового лісу?) підкорили тисячі маленьких і великих українців, а серія картонок про Кучерявих укотре переконала всіх у тому, що текст у дитячих книжках не обов’язковий.
Також на рахунку Мар’яни вишукані колажні ілюстрації у першій і поки єдиній дитячій книжці Софії Андрухович «Сузір’я курки» (ВСЛ, 2016).
Надія Кушнір
Можливо, ви ніколи не чули про Надію Кушнір, але навряд не знаєте, хто така Надьожна, адже вона - творчиня того самого гуся, іронічного красеня, до влучних та дотепних постів якого прислухається чи не вся аудиторія українського фейсбуку.
А втім, відома Надьожна живе не гусем єдиним. На сьогодні ілюстраторка оформила десятки підліткових і дорослих книжок для видавництв «Веселка», «Урбіно», «Віват», «Кальварія», «Ранок», «Теза» та польського видавництва-фундації «Fundacja Centrum Badan Polska-Ukraina». Тут згадаймо лише найчарівніші її роботи - філософську книжку-картинку Тані Стус «Де Ойра?» (Віват, 2017) та авторську книжку Надьожної «Як Гусь свою любов шукав» (Віват, 2017).
Наталка Гайда
Сліди перших кроків Наталки Гайди у дитліті варто шукати на обкладинках книжок видавництва “Урбіно”. Наступні - у львівському «Видавництві Старого Лева», для якого Гайда проілюструвала книжки Катерини Міхаліциної “Бабусина господа” (2013) та “Про драконів і щастя” (2016), “Татусеву книгу” Володимира Вакуленка-К (2014), “Абетку” Оксани Кротюк (2014), «На болоті» Мар’яни Савки (2015), “36 і 6 котів” (2015) та “36 і 6 котів-детективів” (2017) Галини Вдовиченко. І, якщо ми вже почали спостерігати за творчим шляхом художниці, то не оминемо її роботу у харківському «Віваті» (книжку Оксани Лущевської «Бігль-старший», що з’явилася навесні 2017 року, вже встигли прочитати?), чернівецьких «Чорних вівцях». І не забувайте про «Комубук» та “100 експрес-уроків української” Олександра Авраменка (2016).
Хоча поступово стиль Наталки Гайди, як і стиль будь-якого художника/художниці, змінюється, її динамічні, емоційні і часто кумедні малюнки ви завжди впізнаєте. Як? Погортайте її книжки і наші підказки вам не знадобляться!
Оксана Була
Якщо ви свого часу не закохалися у туконів Оксани Були, то ваше серце гарантовано підкорив зубр з її авторської книжки-картинки «Зубр шукає гніздо» (ВСЛ, 2016). Якщо ні, тоді у вас просто немає серця (радимо звернутися до лікаря).
У дитячій літературі художниця лише з 2015 року, але за ці кілька років встигла проілюструвати та оформити ціле море прекрасних книжок, зокрема «Мій тато став зіркою» Галини Кирпи (ВСЛ, 2015), «Середина світу» Андреаса Штайнгьофеля (ВСЛ, 2016), «Хто росте у парку» (ВСЛ, 2016) та «Хто росте в саду» (ВСЛ, 2017) Катерини Міхаліциної, «Позаду льодовні» Енн Файн (ВСЛ, 2017), «Літню книжку» Туве Янссон (ВСЛ, 2017), «З води у воду» Оксани Лущевської (ВСЛ, 2017) та білінгву Галини Ткачук «Гойдалка під кленом / The Swing under the Maple Tree» (Братське, 2016), а також - барабанний дріб! - створити дві авторські книжки-картинки: вже згадану «Зубр шукає гніздо» та її продовження, книжку-картинку «Ведмідь не хоче спати» (ВСЛ, 2016).
Ольга Гаврилова
Видавництво «Грані-Т» мовчить давно, але видані ними книжки ні. І промовляють у них не лише тексти, але й ілюстрації, чимало з яких належать перу Ольги Гаврилової. Саме у цьому видавництві друком з’явилися проілюстровані художницею “Звіряча абетка” Івана Андрусяка (2008), “Скоромовка не для вовка” Грицька Чубая (2008), “Неслухняники” Сергія Пантюка (2010) та “Солька і кухар Тара-пату” Оксани Лущевської і Лани Світанкової (2012). Крім того, ілюстрації Ольги Гаврилової у 2014 році доповнили першу книжку-білінгву видавництва «Братське» “Скільки?”, яку написала Галина Кирпа, а також красиву та зовсім трохи меланхолійну збірку оповідань Оксани Лущевської “Синя парасоля” (Чорні вівці, 2015).
Поліна Дорошенко
Ілюстрації здатні не просто прикрасити текст, але й привнести у нього нове життя, нові смисли, зрештою - актуалізувати його. Щоби переконатися в цьому (невже ви не вірите нам на слово?), можна погортати книжки, які Поліна Дорошенко проілюструвала для видавництва «Основи». Так, чи не найвідомішою роботою художниці стало перевидання “Лісової пісні” Лесі Українки, що у 2014 році увійшло до каталогу дитячих книжок «Білі круки». Те саме видання, що спонукає не лише до читання, але й до перечитування класики, яку треба знати. Ще одне видання, що засяяло новими, такими свіжими і яскравими барвами завдяки ілюстраціям Поліни, стали знамениті “Байки Федра” (Основи, 2016). Також серед робіт Поліни Дорошенко книжка “Мишки в сирі” Тетяни Коробкової (Laurus, 2013), видання “Маєчка” і “Перше мереживо Стефанії” Юлії Лактіонової (Nebo Book Lab Publishing, 2015, 2016) та чомусь не дуже відома у нас книжка-картинка «Soldier» Кари Ван Кірк Левін, створена спільно з Владою Сошкіною (Little Wooden Flute, 2016).
Ростислав Попський
Гаразд, обкладинка останньої намальованої Ростиславом Попським книжки - казкової розповіді самого Ростислава Попського та Івана Малковича «Куди відлітають риби» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017) - страшенно нагадує ілюстрацію зі знаменитої книжки-картинки Шона Тана «Правила літа»… Але зараз не про це, а про те, що ілюстрації Ростислава заслуговують на увагу, бо допомагають читачам якнайшвидше і якнайглибше пірнути у чарівний світ казки. Тож, якщо хочете зануритися, поспішайте прочитати абабівські «Пригоди короля Мацюся» Януша Корчака (2011), «Бухтика з тихого затону» Володимира Рутківського (2012), «Маленького Мука» Вільгельма Гауфа (2016). Або ж старолевівські «Карлика Носа» Вільгельма Гауфа (2011), «Казки Андерсена» (2013), «Золотоволоску» (2014) та «Крамничку тітоньки Мальви» Сашка Дерманського (2014). Або і те, і інше.
Христина Лукащук
У дитячій літературі Христина Лукащук, письменниця, художниця, блогерка, архітекторка і не тільки, оселилася у 2014 році. І все завдяки книжкам «Казка про Майдан» (ВСЛ, 2014) і «Таємничий обід» (ВСЛ, 2015), для яких вона не тільки створила ілюстрації, але й написала тексти. Також Христина Лукащук є авторкою ілюстрацій в інтерактивній книжці Ірини Цілик «Таке цікаве життя» (ВСЛ, 2015) та двох дебютних книжок видавництва «Чорні вівці»: «У царстві Лева / In the Lion’s Kingdom» Любові Відути та «Зайчикове щастя» Лариси Ніцой, що з’явилися наприкінці 2015 року.
Крім того, пані Христина долучилася до створення першого естетичного журналу для дітей «harbuz», який заснувала її донька, Устина Лукащук.
Юлія Пилипчатіна
Першою серйозною роботою Юлії Пилипчатіної в українському дитліті, після якої про художницю одразу ж заговорили, можна було б назвати книжку Каті Бабкіної «Гарбузовий рік», що з’явилася у «Видавництві Старого Лева» у 2014 році. З того ж таки 2014 року художниця почала співпрацювати з провідними українськими видавництвами («Видавництвом Старого Лева», «Клубом сімейного дозвілля», «Фонтаном казок» - ви ж знаєте, хто у нас провідники) та ілюструвати книжки Олега Чаклуна, Івана Андрусяка, Мар’яни Савки й інших дуже та не дуже відомих дитячих письменників і письменниць.
Тут згадаємо її спільну з Мар’яною Савкою поетичну книжку з елементами розмальовки «Босоніжки для стоніжки» (ВСЛ, 2015), тримовні книжки-картинки Олега Чаклуна «Мрія. Dream. Мечта» та «Хлопчик і море» (Фонтан казок, 2015, 2016), «Зайчикове Різдво» Івана Андрусяка (Фонтан казок, 2014) і, звісно ж, другу дитячу книжку Каті Бабкіної, що має назву «Шапочка і кит» (ВСЛ, 2015).
Джерело bokmal.com.ua
Хоча наш імпровізований список впорядкований за алфавітом, творча майстерня «Аґрафка» заслужила на чільне місце в ньому не лише першою літерою. Здається, сьогодні в Україні немає таких шанувальників літератури та мистецтва, які не чули імена творчого та сімейного тандему художників Романи Романишин та Андрія Лесіва. Не дарма ж їхні творчі досягнення цінують не лише у нас, але й за кордоном, про що свідчать чисельні нагороди, з-поміж яких «Honorary Mention to the Publisher» XXIII Міжнародного бієнале ілюстрації у Братиславі «ВІВ», відзнака Міжнародного дитячого книжкового ярмарку в Болоньї у категорії Opera Prima, спеціальна відзнака журі Міжнародного дитячого книжкового ярмарку в Болоньї у категорії Нові Горизонти та неодноразова поява у каталозі «Білі круки».
На рахунку «Аґрафки» як проілюстровані книжки, зокрема казки «Рукавичка» (Навчальна книга - Богдан, 2011) та «Ріпка» (Навчальна книга - Богдан, 2012), картонки «Лічилка» і «Кольорові речі» (Навчальна книга - Богдан, 2014) та пізнавальні видання «Шептицький від А до Я» і «Франко від А до Я» (ВСЛ, 2015 та 2016), так і власне авторські книжки: «Антоміми» (2014), «Зірки і макові зернята» (2014), «Мій дім і речі в нім» (2015), «Війна, що змінила Рондо» (2015), «Голосно, тихо, пошепки» (2017), що з’явилися друком у «Видавництві Старого Лева». І, на щастя, зупинятися на цьому Романа Романишин й Андрій Лесів не планують.
Анастасія Стефурак
У дитячій літературі Анастасія Стефурак дебютувала книжкою “Українські прислів’я”, яка ще у 2013 році була магістерським дипломним проектом ілюстраторки у Львівській національній академії мистецтв, а вже наступного року - одним із доволі популярних видань у ВСЛ.
Згодом саме для цього видавництва Анастасія проілюструвала повісті «Мій дідусь був черешнею» (2015) і «Чоловік, який вирощував комети» (2016) Анджели Нанетті, «Стильну книжку для панянки» Оксани Караванської (2015) та пізнавальну книжку «Шевченко від А до Я» Леоніда Ушкалова (2017). Крім того, саме ілюстрації Анастасії Стефурак прикрашають обкладинки популярних книжкових серій Аудгільд А. Сульберґ, Ірини Рибалко та Ніни Елізабет Ґрьонтведт, книжок «Йорґен+Анна=любов» (2014), «З любов’ю, Обрі» (2016), «Дочка Чарівниць» (2016), «Борошняні немовлята» (2015) та інших видань «Видавництва Старого Лева».
Анна Сарвіра
Цьогоріч художниця та співзасновниця клубу ілюстраторів Pictoric Анна Сарвіра увійшла до експозиції найкращих 75-ти ілюстраторів світу на Bologna Children’s Book Fair 2017, але для того, щоби переконатися у її талановитості, варто просто проглянути проілюстровані нею книжки.
А їх, треба сказати, чимало. Тут і низка книжок видавництва «Грані-Т», зокрема «Мишкові Миші» Галини Вдовиченко, «Неслухняний дідусь» і «Казки Індокитаю» Міхаїла Яснова. І білінгва видавництва «Братське» «Монетка/A Coin» (2015), яку написала Аня Хромова. І книжка-картинка Тетяни Стус «Їжак Вільгельм» (Віват, 2016). І дитяча книжка-мотиватор від UNICEF «Крихітні історії» (Основи, 2017). І розбишацька книжка «Геть дорослих!», до якої увійшли написані білоруською вірші Сергія Прилуцького та переклади українською, що їх зробила Олена Степаненко (Люта Справа, 2017).
Віолетта Борігард
Ні-ні, мова не про героїню знаменитої повісті Роальда Дала «Чарлі і шоколадна фабрика», а про українську ілюстраторку, акварелі якої не просто прикрашають текст, а відіграють надважливу роль у книжках «Про кита» (Видавництво Старого Лева, 2014), «Авіа - пташиний диспетчер» (Грані-Т, 2014), «Пан Коцький, Міра і море / Mr. Catsky, Mira and the Sea» (Братське, 2015) та «Русалки / Mermaids» (Братське, 2017) Оксани Лущевської, у книжці на добраніч «Засинай. Прокидайся» Галини Вдовиченко (ВСЛ, 2016) та підлітковій повісті Тетяни Корнієнко «Недоторка» (Час Майстрів, 2015).
Ба більше, перу (і не тільки перу, бо малює Віолетта Борігард аквареллю, тушшю, олівцем, на графічному планшеті and so on and so on) художниці належать дві інтерактивні авторські книжки-картинки: «Принцеса-кухарка» (Час майстрів, 2015) та «Усе через банани» (Віват, 2017). І сподіваємося, що незабаром Віолетта потішить українських читачів новими книжками-картинками. Правда ж?
Владислав Єрко
Владислав Єрко, “Снігова королева” (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2000)
Ім’я Владислава Єрка не знає тільки ледачий, адже проілюстровані ним «Снігову Королеву» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2000) та «Казки Туманного Альбіону» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2003) можна знайти у домашній бібліотеці чи не кожного українця/ки. Безсумнівно, уваги вартують також і малюнки Єрка в Андерсоновому «Кресалі» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011), у трьох томах знаменитого видання «100 казок» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2005-2012) та у «Маленькому принці» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015). І що вже говорити про серію книжок про Гаррі Поттера (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2002-2007), обкладинки яких також прикрашають ілюстрації цього талановитого графіка!
Володимир Штанко
Не дивуйтеся, якщо прізвище цього ілюстратора видається вам знайомим, адже Володимир Штанко є сином знаменитих українських художників-графіків Олексія та Катерини Штанко. І хоча в кількості проілюстрованих дитячих книжок він поки не може позмагатися з мамою (навіть якщо ви не читали її казкову повість «Дракони, вперед!», то бачили проілюстровані нею книжки, зокрема абабівські «Улюблені вірші» і згаданий вище тритомник «100 казок»), пишатися йому вже є чим. Згадаймо тут «Казку про Старого Лева» Мар’яни Савки (ВСЛ, 2011), «Метелика, який тупнув ніжкою» Кіплінга (2012), «Таємне товариство Боягузів та Брехунів» Лесі Ворониної (Грані-Т, 2012), «Казки Андерсена» (ВСЛ, 2013), «Казки Різдва» (ВСЛ, 2015) та збірку віршів Юліана Тувіма «Слон Трубальський» (ВСЛ, 2016).
Даша Ракова
Ілюстрації Даші Ракової напрочуд поетичні. У них завжди можна побачити якусь особливу ніжність, зворушливість та казковість. Не вірите? Погортайте “Книгу драконів” Едіт Несбіт (ВСЛ, 2010), “Казки дідуся Ґурама” Ґурама Петріашвілі (ВСЛ, 2012), “Зоряного хлопчика” Оскара Вайльда (ВСЛ, 2013), “Диких лебедів” Ганса Крістіана Андерсена (2016), білінгву “Подорож листа. Історія до свята Миколая. / A Letter’s Journey” Валентини Вздульської (Братське, 2016), або «З равликом на прогулянці» Оксани Лущевської (Читаріум, 2017) - і ви одразу ж у цьому переконаєтеся.
Іван Сулима
Дитячі книжки - чудова можливість зміцнити зв’язок між поколіннями. І зовсім не обов’язково читати одні й ті самі видання. Так, якщо більшість із вас, дорослих, у дитинстві та підлітковому віці читали книжки з ілюстраціями Костянтина Сулими, то ваші діти можуть із задоволенням розглядати малюнки його сина, Івана Сулими, у сучасних книжках - приміром, у виданнях “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” “100 казок” (2012), “Улюблені вірші” (2012) та “Шустрик” Мар’яни Князевич (2015).
До речі, саме Іван Сулима намалював інтерактивну казку “Котигорошко” для IPad (KievSeaPirates, 2013).
Інна Черняк
У кумедні та яскраві ілюстрації Інни Черняк не закохатися важко. Тому те, що зустріти їх можна не тільки в таких іноземних видавництва як «Oxford University Press», «Macmillan», «Az Books», «Top That!», «Kar-Ben», «Клевер» тощо, але й в українських дуже тішить. Так, для видавництва «Школа» Інна проілюструвала серію книжок для найменших - «Тварини в лісі», «Тварини на фермі», «Веселі цифри», «Їду, плаваю, лечу», а для харківського видавництва «Віват» книжки «Кожен може стати принцесою» (2016) та «Я, травмай і зоопарк в квадраті» (2016) Кузька Кузякіна, книгу російськомовних віршів Вадима Левіна «Прогулка под дождем» (2016), «Плутона» Валентини Вздульської (2016) та «Абетку монстрів» Марії Жученко (2017).
Кость Лавро
Уявити український дитліт без ілюстрацій Костя Лавро так само неможливо, як і не впізнати намальованих ним котиків, вовчиків, лисичок, зайчиків та інших популярних казкових героїв на сторінках книжок видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” та «Розумна дитина» (ох, ці очі! - це щось).
Щоби не перелічувати усі, згадаймо лише найулюбленіші - «Абетку» (1999), «Пана Коцького» (2005), «Фарбованого Лиса» (2014) і дві збірки вірші Платона Воронька «Падав сніг на поріг» (2015) і «Не будь, мала, козою» (2016).
Марія Фоя
Часто у великих видавництв є так би мовити свої ілюстратори. І, якщо Кость Лавро та Владислав Єрко майже повністю абабівські, то Марія Фоя, як і Анастасія Стефурак, майже повністю старолевівські. Так, протягом лише двох років у «Видавництві Старого Лева» було видано проілюстровані Марією книжки “Футбольний матч тривалістю в літо” Бернара Шамбаза (ВСЛ, 2016), “Хтось, Або Водяне Серце” Вікторії Амеліної (ВСЛ, 2016), “Маленька книжка про любов” (ВСЛ, 2016) та “Тоді я був просто Ульф” (ВСЛ, 2017) Ульфа Старка. Майже, бо винятки таки є. Один із найяскравіших - толерантна книжка-картинка Лариси Денисенко “Майя та її мами”, що була видана київським «Видавництвом» у 2017 році.
Мар’яна Прохасько
Певна, що малюнки Мар’яни Прохасько ви впізнаєте з тисячі. Її кумедні та, коли можна так сказати, наївні кротячі ілюстрації (ви ж уже не один раз прочитали всі чотири книжки про пригоди мешканців Букового лісу?) підкорили тисячі маленьких і великих українців, а серія картонок про Кучерявих укотре переконала всіх у тому, що текст у дитячих книжках не обов’язковий.
Також на рахунку Мар’яни вишукані колажні ілюстрації у першій і поки єдиній дитячій книжці Софії Андрухович «Сузір’я курки» (ВСЛ, 2016).
Надія Кушнір
Можливо, ви ніколи не чули про Надію Кушнір, але навряд не знаєте, хто така Надьожна, адже вона - творчиня того самого гуся, іронічного красеня, до влучних та дотепних постів якого прислухається чи не вся аудиторія українського фейсбуку.
А втім, відома Надьожна живе не гусем єдиним. На сьогодні ілюстраторка оформила десятки підліткових і дорослих книжок для видавництв «Веселка», «Урбіно», «Віват», «Кальварія», «Ранок», «Теза» та польського видавництва-фундації «Fundacja Centrum Badan Polska-Ukraina». Тут згадаймо лише найчарівніші її роботи - філософську книжку-картинку Тані Стус «Де Ойра?» (Віват, 2017) та авторську книжку Надьожної «Як Гусь свою любов шукав» (Віват, 2017).
Наталка Гайда
Сліди перших кроків Наталки Гайди у дитліті варто шукати на обкладинках книжок видавництва “Урбіно”. Наступні - у львівському «Видавництві Старого Лева», для якого Гайда проілюструвала книжки Катерини Міхаліциної “Бабусина господа” (2013) та “Про драконів і щастя” (2016), “Татусеву книгу” Володимира Вакуленка-К (2014), “Абетку” Оксани Кротюк (2014), «На болоті» Мар’яни Савки (2015), “36 і 6 котів” (2015) та “36 і 6 котів-детективів” (2017) Галини Вдовиченко. І, якщо ми вже почали спостерігати за творчим шляхом художниці, то не оминемо її роботу у харківському «Віваті» (книжку Оксани Лущевської «Бігль-старший», що з’явилася навесні 2017 року, вже встигли прочитати?), чернівецьких «Чорних вівцях». І не забувайте про «Комубук» та “100 експрес-уроків української” Олександра Авраменка (2016).
Хоча поступово стиль Наталки Гайди, як і стиль будь-якого художника/художниці, змінюється, її динамічні, емоційні і часто кумедні малюнки ви завжди впізнаєте. Як? Погортайте її книжки і наші підказки вам не знадобляться!
Оксана Була
Якщо ви свого часу не закохалися у туконів Оксани Були, то ваше серце гарантовано підкорив зубр з її авторської книжки-картинки «Зубр шукає гніздо» (ВСЛ, 2016). Якщо ні, тоді у вас просто немає серця (радимо звернутися до лікаря).
У дитячій літературі художниця лише з 2015 року, але за ці кілька років встигла проілюструвати та оформити ціле море прекрасних книжок, зокрема «Мій тато став зіркою» Галини Кирпи (ВСЛ, 2015), «Середина світу» Андреаса Штайнгьофеля (ВСЛ, 2016), «Хто росте у парку» (ВСЛ, 2016) та «Хто росте в саду» (ВСЛ, 2017) Катерини Міхаліциної, «Позаду льодовні» Енн Файн (ВСЛ, 2017), «Літню книжку» Туве Янссон (ВСЛ, 2017), «З води у воду» Оксани Лущевської (ВСЛ, 2017) та білінгву Галини Ткачук «Гойдалка під кленом / The Swing under the Maple Tree» (Братське, 2016), а також - барабанний дріб! - створити дві авторські книжки-картинки: вже згадану «Зубр шукає гніздо» та її продовження, книжку-картинку «Ведмідь не хоче спати» (ВСЛ, 2016).
Ольга Гаврилова
Видавництво «Грані-Т» мовчить давно, але видані ними книжки ні. І промовляють у них не лише тексти, але й ілюстрації, чимало з яких належать перу Ольги Гаврилової. Саме у цьому видавництві друком з’явилися проілюстровані художницею “Звіряча абетка” Івана Андрусяка (2008), “Скоромовка не для вовка” Грицька Чубая (2008), “Неслухняники” Сергія Пантюка (2010) та “Солька і кухар Тара-пату” Оксани Лущевської і Лани Світанкової (2012). Крім того, ілюстрації Ольги Гаврилової у 2014 році доповнили першу книжку-білінгву видавництва «Братське» “Скільки?”, яку написала Галина Кирпа, а також красиву та зовсім трохи меланхолійну збірку оповідань Оксани Лущевської “Синя парасоля” (Чорні вівці, 2015).
Поліна Дорошенко
Ілюстрації здатні не просто прикрасити текст, але й привнести у нього нове життя, нові смисли, зрештою - актуалізувати його. Щоби переконатися в цьому (невже ви не вірите нам на слово?), можна погортати книжки, які Поліна Дорошенко проілюструвала для видавництва «Основи». Так, чи не найвідомішою роботою художниці стало перевидання “Лісової пісні” Лесі Українки, що у 2014 році увійшло до каталогу дитячих книжок «Білі круки». Те саме видання, що спонукає не лише до читання, але й до перечитування класики, яку треба знати. Ще одне видання, що засяяло новими, такими свіжими і яскравими барвами завдяки ілюстраціям Поліни, стали знамениті “Байки Федра” (Основи, 2016). Також серед робіт Поліни Дорошенко книжка “Мишки в сирі” Тетяни Коробкової (Laurus, 2013), видання “Маєчка” і “Перше мереживо Стефанії” Юлії Лактіонової (Nebo Book Lab Publishing, 2015, 2016) та чомусь не дуже відома у нас книжка-картинка «Soldier» Кари Ван Кірк Левін, створена спільно з Владою Сошкіною (Little Wooden Flute, 2016).
Ростислав Попський
Гаразд, обкладинка останньої намальованої Ростиславом Попським книжки - казкової розповіді самого Ростислава Попського та Івана Малковича «Куди відлітають риби» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017) - страшенно нагадує ілюстрацію зі знаменитої книжки-картинки Шона Тана «Правила літа»… Але зараз не про це, а про те, що ілюстрації Ростислава заслуговують на увагу, бо допомагають читачам якнайшвидше і якнайглибше пірнути у чарівний світ казки. Тож, якщо хочете зануритися, поспішайте прочитати абабівські «Пригоди короля Мацюся» Януша Корчака (2011), «Бухтика з тихого затону» Володимира Рутківського (2012), «Маленького Мука» Вільгельма Гауфа (2016). Або ж старолевівські «Карлика Носа» Вільгельма Гауфа (2011), «Казки Андерсена» (2013), «Золотоволоску» (2014) та «Крамничку тітоньки Мальви» Сашка Дерманського (2014). Або і те, і інше.
Христина Лукащук
У дитячій літературі Христина Лукащук, письменниця, художниця, блогерка, архітекторка і не тільки, оселилася у 2014 році. І все завдяки книжкам «Казка про Майдан» (ВСЛ, 2014) і «Таємничий обід» (ВСЛ, 2015), для яких вона не тільки створила ілюстрації, але й написала тексти. Також Христина Лукащук є авторкою ілюстрацій в інтерактивній книжці Ірини Цілик «Таке цікаве життя» (ВСЛ, 2015) та двох дебютних книжок видавництва «Чорні вівці»: «У царстві Лева / In the Lion’s Kingdom» Любові Відути та «Зайчикове щастя» Лариси Ніцой, що з’явилися наприкінці 2015 року.
Крім того, пані Христина долучилася до створення першого естетичного журналу для дітей «harbuz», який заснувала її донька, Устина Лукащук.
Юлія Пилипчатіна
Першою серйозною роботою Юлії Пилипчатіної в українському дитліті, після якої про художницю одразу ж заговорили, можна було б назвати книжку Каті Бабкіної «Гарбузовий рік», що з’явилася у «Видавництві Старого Лева» у 2014 році. З того ж таки 2014 року художниця почала співпрацювати з провідними українськими видавництвами («Видавництвом Старого Лева», «Клубом сімейного дозвілля», «Фонтаном казок» - ви ж знаєте, хто у нас провідники) та ілюструвати книжки Олега Чаклуна, Івана Андрусяка, Мар’яни Савки й інших дуже та не дуже відомих дитячих письменників і письменниць.
Тут згадаємо її спільну з Мар’яною Савкою поетичну книжку з елементами розмальовки «Босоніжки для стоніжки» (ВСЛ, 2015), тримовні книжки-картинки Олега Чаклуна «Мрія. Dream. Мечта» та «Хлопчик і море» (Фонтан казок, 2015, 2016), «Зайчикове Різдво» Івана Андрусяка (Фонтан казок, 2014) і, звісно ж, другу дитячу книжку Каті Бабкіної, що має назву «Шапочка і кит» (ВСЛ, 2015).
Джерело bokmal.com.ua