[В пустелі сизих вечорів...]"В пустелі сизих вечорів..." В пустелі сизих вечорів, в полях безмежних проти неба о, скільки слів і скільки снів мені наснилося про тебе!
Не знаю, хто ти, де живеш, кого милуєш і голубиш. А знаю - ти чекаєш теж, тривожно вгадуєш і любиш.
І я прийду в життя твоє. Тебе, незнаного, впізнаю, як син вигнанця впізнає прикмети батьківського краю.
Я ради цього ладна жить. Всі інші хай проходять мимо, аби в повторах не згубить одне, своє, неповториме.
Нехай це - витвір самоти, нехай це - вигадка й омана! Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.