Про Рим, Пінчьо і водяний годинник.
Мали ми оце гостей з України 2.
Добралися до piazza del Popolo(Народна площа),а звідти потихеньку піднялися в парк на пагорбі Pincio(Пінчьо),римський пагорб, який не належить до семи класичних горбів Риму, хоча й охоплений Авреліанською стіною.
Спочатку пагорб лежав поза обрисами античного міста, в період пізньої Республіки там зводилися великі вілли і сади (наприклад, Сади Лукулла, Сади Саллюстія, Помпея). Через безліч садів пагорб також називався collis hortulorum - пагорб садів. За часів Імперії пагорб увійшов в міські межі і став забудовуватися. Сьогоднішня назва пагорба походить від сімейства Pincio, якому належали великі володіння на пагорбі. В епоху Відродження на пагорбі побудовано віллу Медічі, яку сьогодні займає Французька академія в Римі. Інший великий садовий комплекс - вілла Боргезе. Своє нинішнє планування навколо обеліска Адріана сади Пінчьо отримали в епоху класицизму за проектом Джузеппе Валадьера.
З пагорба, який довгий час служив центром французької громади Риму, відкривається вид на Марсове поле і вдалині видно купол собору Св.Петра в Ватікані.
З вершини влаштовані два монументальних спуски, з яких один веде з майданчика Наполеона на п'яцца дель Пополо, а другий, ще пишніший і іменований Іспанськими сходами, - від французької церкви Трініта дей Монті до Іспанської площі.
Одна з цікавинок парку-водяний годинник(Orologio ad acqua або idrocronometro).
Саморегульований водяний годинник був введений в експлуатацію в грудні 1871 року.Створений священником-доменіканцем Giovan Battista Embriaco і архітектором,швейцарцем за походженням, Gioacchino Ersoch.Перший придумав і втілив ідею годинника,а другий керував будівництвом і вмонтуванням механізму в мальовничий фонтан.Введений в експлуатацію годинник продовжував відмірювати час,але недбалість і недоглянутість його зупинили.
Протягом багатьох років цей коштовний камінь був покинутий сам на себе, викликаючи цікавість перехожих, які запитували, чому таке чудо буде втрачено.Коли я побачив вперше це чудо,нічого не працювало. На щастя, реставрація повернула його до нас у всій своїй красі.
29 Червня 2007-го року, в день свята на честь Святого Петра і Павла годинник запрацював,чому я дуже радий.
Добралися до piazza del Popolo(Народна площа),а звідти потихеньку піднялися в парк на пагорбі Pincio(Пінчьо),римський пагорб, який не належить до семи класичних горбів Риму, хоча й охоплений Авреліанською стіною.
Спочатку пагорб лежав поза обрисами античного міста, в період пізньої Республіки там зводилися великі вілли і сади (наприклад, Сади Лукулла, Сади Саллюстія, Помпея). Через безліч садів пагорб також називався collis hortulorum - пагорб садів. За часів Імперії пагорб увійшов в міські межі і став забудовуватися. Сьогоднішня назва пагорба походить від сімейства Pincio, якому належали великі володіння на пагорбі. В епоху Відродження на пагорбі побудовано віллу Медічі, яку сьогодні займає Французька академія в Римі. Інший великий садовий комплекс - вілла Боргезе. Своє нинішнє планування навколо обеліска Адріана сади Пінчьо отримали в епоху класицизму за проектом Джузеппе Валадьера.
З пагорба, який довгий час служив центром французької громади Риму, відкривається вид на Марсове поле і вдалині видно купол собору Св.Петра в Ватікані.
З вершини влаштовані два монументальних спуски, з яких один веде з майданчика Наполеона на п'яцца дель Пополо, а другий, ще пишніший і іменований Іспанськими сходами, - від французької церкви Трініта дей Монті до Іспанської площі.
Одна з цікавинок парку-водяний годинник(Orologio ad acqua або idrocronometro).
Саморегульований водяний годинник був введений в експлуатацію в грудні 1871 року.Створений священником-доменіканцем Giovan Battista Embriaco і архітектором,швейцарцем за походженням, Gioacchino Ersoch.Перший придумав і втілив ідею годинника,а другий керував будівництвом і вмонтуванням механізму в мальовничий фонтан.Введений в експлуатацію годинник продовжував відмірювати час,але недбалість і недоглянутість його зупинили.
Протягом багатьох років цей коштовний камінь був покинутий сам на себе, викликаючи цікавість перехожих, які запитували, чому таке чудо буде втрачено.Коли я побачив вперше це чудо,нічого не працювало. На щастя, реставрація повернула його до нас у всій своїй красі.
29 Червня 2007-го року, в день свята на честь Святого Петра і Павла годинник запрацював,чому я дуже радий.