Іду за край...
Стус
Іду за край.
Вистава чудова. Переживаєш разом з акторами і це не важко, бо глядачи сидять майже на сцені. Всього три ряди на 65 місць + 10 додаткових стільців. Глядачи - молодь. До того ж, як визначила однокласниця Стуса - котра сиділа поруч з нами, російськомовна, що не дивно для Києва. Я сидів на 63 місці. Не саме погане, але була мертва зона в протилежному куті, коли актор-Стус лягав долилиць.
Другий ряд краще не брати високим людям - нічого не почуєте, бо коліна вуха закриють (місць для ног майже нема).
Актор-Стус - кажу так, бо не визначився хто чи Семисал, котрому належить ідея Вистави, чи Трифонов грали Стуса.
Далі йдуть фото з "Програмки".
Всі зображення можно збільшити. Тескт має бути розбірливим.
Вистава почалася з Вірша "Свіча горить, горить свіча...". Але актор-Стус не просто читав його він співав. На протязі вистави він заспівав три вірша Стуса. Голос в актора-Стуса чудовий і проникливий. Чуйним людям брати хустки.
Хоч вистава і є біографічною, але є моменти які будть не до кінця зрозумілими. Людям, котрі взагалі не знайоми не то, що з творчистю, а взагалі з біографією Стуса, бажано хоч трохи її почитати.
Сумно, що цю виставу не показубть на сцені де її можуть побачити більше ніж 65 людей три рази в місяць. Але добре те, що її взагалі показують. Це вистава не про Стуса - це вистава про всіх людей котрі не припиняли боротися проти системи, в якій виросли. Котрі роздивились її хибність і намагалися донести це іншим...
За що і були покаранні. Добро не буває бекарним.
З.І. Для мене було одкровенням та обставина, що коли я малював сонечко в дітсадку, безвинні люди на це сонечко дивилися крізь грати. Тільки подумати на початку 80-х Совєти, ще продовжували репресії проти своїх громадян.
Іду за край.
Вистава чудова. Переживаєш разом з акторами і це не важко, бо глядачи сидять майже на сцені. Всього три ряди на 65 місць + 10 додаткових стільців. Глядачи - молодь. До того ж, як визначила однокласниця Стуса - котра сиділа поруч з нами, російськомовна, що не дивно для Києва. Я сидів на 63 місці. Не саме погане, але була мертва зона в протилежному куті, коли актор-Стус лягав долилиць.
Другий ряд краще не брати високим людям - нічого не почуєте, бо коліна вуха закриють (місць для ног майже нема).
Актор-Стус - кажу так, бо не визначився хто чи Семисал, котрому належить ідея Вистави, чи Трифонов грали Стуса.
Далі йдуть фото з "Програмки".
Всі зображення можно збільшити. Тескт має бути розбірливим.
Вистава почалася з Вірша "Свіча горить, горить свіча...". Але актор-Стус не просто читав його він співав. На протязі вистави він заспівав три вірша Стуса. Голос в актора-Стуса чудовий і проникливий. Чуйним людям брати хустки.
Хоч вистава і є біографічною, але є моменти які будть не до кінця зрозумілими. Людям, котрі взагалі не знайоми не то, що з творчистю, а взагалі з біографією Стуса, бажано хоч трохи її почитати.
Сумно, що цю виставу не показубть на сцені де її можуть побачити більше ніж 65 людей три рази в місяць. Але добре те, що її взагалі показують. Це вистава не про Стуса - це вистава про всіх людей котрі не припиняли боротися проти системи, в якій виросли. Котрі роздивились її хибність і намагалися донести це іншим...
За що і були покаранні. Добро не буває бекарним.
З.І. Для мене було одкровенням та обставина, що коли я малював сонечко в дітсадку, безвинні люди на це сонечко дивилися крізь грати. Тільки подумати на початку 80-х Совєти, ще продовжували репресії проти своїх громадян.