(no subject)
вибач мене, мій прекрасний всесвіт, я тебе не чую, не відчуваю, не бачу твоєї краси. я майже нічому не навчаюся, хоча ти мене так багато чого змушуєш зрозуміти. але я йду. я все ж таки йду вперед. роблю маленькі кроки до себе, до тебе. мені часом так хочеться просто гірко поплакати. але, всі ці емоції в мене мов спаковані в невеликі вакуумні пляшечки. я знаю, що вони є в мене всередині, але ще не відчуваю їх наповну. і мені дуже страшно чекати на той час, коли вони все таки відкоркуються...