зимнє
каталася сьогодні по лісу. вперше за зиму. так довго боялася...і він виявився таким чудовим!!!
вийшла вже в сутінках, дуже швидко стало зовсім темно...відчувала себе Алісою, що подає у кролячу нору, тому що мене занесло у такі хащі, що часом доводилося їхати схиляючись майже до землі..між укритого снігом гілля..у пітьмі..занурюючись у глибину, де немає людей і навіть не чутно їх голосів...
він такий чарівний, такий не схожий на мій колишній ліс, що вже став рідним і єдиним в світі, оцей - добрий, м,який, і дуже чудний. справжній і красивий.
хочеться його полюбити і більше не боятися.
з.і. і от все ж таки чому саме в момент захоплення красою, коли слів знайти майже неможливо - в голові залишається тільки
"бл** оху***но!!!!"
)))))))))))))
вийшла вже в сутінках, дуже швидко стало зовсім темно...відчувала себе Алісою, що подає у кролячу нору, тому що мене занесло у такі хащі, що часом доводилося їхати схиляючись майже до землі..між укритого снігом гілля..у пітьмі..занурюючись у глибину, де немає людей і навіть не чутно їх голосів...
він такий чарівний, такий не схожий на мій колишній ліс, що вже став рідним і єдиним в світі, оцей - добрий, м,який, і дуже чудний. справжній і красивий.
хочеться його полюбити і більше не боятися.
з.і. і от все ж таки чому саме в момент захоплення красою, коли слів знайти майже неможливо - в голові залишається тільки
"бл** оху***но!!!!"
)))))))))))))