(no subject)

[v_smuzi_svitla]

вечір, нових листів немає, є кава з коньяком і вже друга пачка сигарет майже - порожня....
людські хвилі вдома...один за одним....а ранок був таким чарівним своєю самотністю...вона буває іноді так потрібна...душно...хочеться зникнути...а я не знаю - як...а потім вже не знаю - навіщо...знов трясе...
ми шукаємо роботу у наших містах, але навпаки - ти у моєму, я - у твоєму...
розмова з мамою, і фраза - нащо тобі туди їхати???
я почав писати цей пост, але щось знов трапилось, хтось прийшов, хтось пішов...і настрій щез...це як сьогодні з ранку...коли мене розбудили випадково, і я потім півдня намагалась пригадати сон, котрий мені снився як завжди приблизно о одинадцятій...він був такий добрий...
учора, коли я дивилася твої фото з шипоту...мені теж було добре, але це відчуття не-буття-такою...мене ламало весь день...а потім я побачив кілька кадрів з барона мюнхгаузена і посміхнулася, як він і говорив....треба переглянути старі радянські фільми...я їх дуже люблю, вони таки справді добрі й завжди про щось величне, вічне й важливе....
а ось ти відчув, як я це писав?