Що є тендер, і чому немає ліків.
Теоретична частина.
Тендер, по-простому, - це конкурс, у якому різні фірми змагаються за контракт. Вони пропонують привабливі умови, наприклад, найменша ціна, допоміжні послуги, та ін.
У держави є багато потреб і замовлень: ліки, будівництво доріг, дослідження, тож вона організує конкурс, хто зробить це краще і дешевше. У конкурсі є певні правила, зазначені у законі України «Про здійснення державних закупівель». І, звичайно, у конкурсі не повинно бути ніякої дискримінації і кумівства.
Спеціальний комітет вирішує, хто буде переможцем і підпише контракт. У «журі» конкурсу не можуть бути: «посадові особи та представники учасників, члени їх сімей, а також народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати міської, районної у місті, районної, обласної ради». Ці люди не можуть вирішувати, хто виграє тендер і буде мати за свої товари і послуги державні гроші.
Умови конкурсу мають бути безкоштовно оприлюднені. Їх можна знайти на офіційному державному сайті з дуже милою адресою: http://tender.me.gov.ua
Щоб щось на цьому сайті побачити, треба зареєструватися.
Практична частина.
Щодо тендерів у охороні здоров’я (тобто у кого держава буде купувати ліки), то оголошення про відкрити торги від МОЗ можна знайти тут. Наприклад, 15 вересня 2014 року з'явилось оголошення, що держава хоче купити ліки для лікування вірусних гепатитів. У минулому році оголошення про тендер на закупівлю ліків проти гепатиту С з'явилося у листопаді, тобто оголошення в цьому році вийшло менш ніж через рік. Але не можна просто взяти і знайти інформацію, чи достатньо МОЗ закупило ліків, чи вистачить їх на рік? Це все стає дуже складно і мутно.
В Українській Правді розповіли про мітинг під Кабміном, на якому люди звертали увагу, що більшість заявлених тендерів на ліки «провалені». Тобто торги були об'явленні, але з різних причин закупівля не відбулася: або рішення про переможця були оскаржені у Антимонопольному комітеті, або торги відмінені, або ще щось. І вони хвилюються, що якщо торги не будуть завершені вчасно, або взагалі їх скасують, люди залишаться без ліків. Це є суть конфлікту.
Взагалі, це доволі різні дії, - купити ліки і купити достатньо ліків. Бо у минулому році так само були тендери на вакцини, які були куплені, але люди помічають, що деякі вакцини не можна знайти навіть за гроші.
Отже, умовно, маємо сьогодні "картину маслом", МОЗ vs громадськість.
Позиція громадськості визначена у статті на УкрПравді: «Активісти: 80% тендерів на закупівлю ліків провалено - сотні тисяч українців залишились без медикаментів»
Позиція МОЗ на офіційному сайті МОЗ: «МОЗ України та громадськість мають спільну думку щодо вирішення проблеми із забезпеченням українців необхідними ліками»
Читаємо протилежне, наприклад, у першій статті у таблиці зазначено, що закупівля ліків проти деяких захворювань серед дітей не була здійснена, або здіснена частково, а у другої - що була. Читаємо взаємні претензії, наприклад, МОЗ каже, що представники громадських організацій досить часто не з’являються на засідання, і це призводить до браку кворуму.
Заклики звільнити голову тендерного комітету МОЗ і звинувачення, у тому, що саме він «відповідальний за провалення всіх тендерів в Україні» (ото так) вже звучали наприкінці серпня.
МОЗ у свою чергу доповідає, що він багато вже зробив, робить, і буде ще робити. Але, насправді, що робити, якщо рішення про переможця тендера оскаржують (мають право), а тим часом ліки не доходять до пацієнтів (мають право?).
У сухому залишку хвора людина хоче мати свої ліки. Якщо ліків немає, ніщо інше не має значення. Замість запропонування рішення проблеми МОЗ розводить взаємні тьорки, розказує про «миздобули» і що не так з громадськістю. Що з вищепереліченого допоможе з ліками? Було б добре, якщо б упродовж наступного тиждня проблему розв'язали, бо в неї є аж декілька рішень, деякі з них вже запропоновані активістами в УкрПравді.
Тендер, по-простому, - це конкурс, у якому різні фірми змагаються за контракт. Вони пропонують привабливі умови, наприклад, найменша ціна, допоміжні послуги, та ін.
У держави є багато потреб і замовлень: ліки, будівництво доріг, дослідження, тож вона організує конкурс, хто зробить це краще і дешевше. У конкурсі є певні правила, зазначені у законі України «Про здійснення державних закупівель». І, звичайно, у конкурсі не повинно бути ніякої дискримінації і кумівства.
Спеціальний комітет вирішує, хто буде переможцем і підпише контракт. У «журі» конкурсу не можуть бути: «посадові особи та представники учасників, члени їх сімей, а також народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати міської, районної у місті, районної, обласної ради». Ці люди не можуть вирішувати, хто виграє тендер і буде мати за свої товари і послуги державні гроші.
Умови конкурсу мають бути безкоштовно оприлюднені. Їх можна знайти на офіційному державному сайті з дуже милою адресою: http://tender.me.gov.ua
Щоб щось на цьому сайті побачити, треба зареєструватися.
Практична частина.
Щодо тендерів у охороні здоров’я (тобто у кого держава буде купувати ліки), то оголошення про відкрити торги від МОЗ можна знайти тут. Наприклад, 15 вересня 2014 року з'явилось оголошення, що держава хоче купити ліки для лікування вірусних гепатитів. У минулому році оголошення про тендер на закупівлю ліків проти гепатиту С з'явилося у листопаді, тобто оголошення в цьому році вийшло менш ніж через рік. Але не можна просто взяти і знайти інформацію, чи достатньо МОЗ закупило ліків, чи вистачить їх на рік? Це все стає дуже складно і мутно.
В Українській Правді розповіли про мітинг під Кабміном, на якому люди звертали увагу, що більшість заявлених тендерів на ліки «провалені». Тобто торги були об'явленні, але з різних причин закупівля не відбулася: або рішення про переможця були оскаржені у Антимонопольному комітеті, або торги відмінені, або ще щось. І вони хвилюються, що якщо торги не будуть завершені вчасно, або взагалі їх скасують, люди залишаться без ліків. Це є суть конфлікту.
Взагалі, це доволі різні дії, - купити ліки і купити достатньо ліків. Бо у минулому році так само були тендери на вакцини, які були куплені, але люди помічають, що деякі вакцини не можна знайти навіть за гроші.
Отже, умовно, маємо сьогодні "картину маслом", МОЗ vs громадськість.
Позиція громадськості визначена у статті на УкрПравді: «Активісти: 80% тендерів на закупівлю ліків провалено - сотні тисяч українців залишились без медикаментів»
Позиція МОЗ на офіційному сайті МОЗ: «МОЗ України та громадськість мають спільну думку щодо вирішення проблеми із забезпеченням українців необхідними ліками»
Читаємо протилежне, наприклад, у першій статті у таблиці зазначено, що закупівля ліків проти деяких захворювань серед дітей не була здійснена, або здіснена частково, а у другої - що була. Читаємо взаємні претензії, наприклад, МОЗ каже, що представники громадських організацій досить часто не з’являються на засідання, і це призводить до браку кворуму.
Заклики звільнити голову тендерного комітету МОЗ і звинувачення, у тому, що саме він «відповідальний за провалення всіх тендерів в Україні» (ото так) вже звучали наприкінці серпня.
МОЗ у свою чергу доповідає, що він багато вже зробив, робить, і буде ще робити. Але, насправді, що робити, якщо рішення про переможця тендера оскаржують (мають право), а тим часом ліки не доходять до пацієнтів (мають право?).
У сухому залишку хвора людина хоче мати свої ліки. Якщо ліків немає, ніщо інше не має значення. Замість запропонування рішення проблеми МОЗ розводить взаємні тьорки, розказує про «миздобули» і що не так з громадськістю. Що з вищепереліченого допоможе з ліками? Було б добре, якщо б упродовж наступного тиждня проблему розв'язали, бо в неї є аж декілька рішень, деякі з них вже запропоновані активістами в УкрПравді.