Сон на революцію
Сниться мені дивний сон.
Ніби Яценюк ходить по нашому будинку, обзвонює квартири, кличе на мітинг. А у дворі зібралися сусіди, під дощем без парасольок терпляче чекають на його вихід. Ось виходить він до людей і звертається.
- Чого чекаєте? Ніколи з вами теревені розводити, тре країну піднімати!
Йде у сусідній під'їзд. А людей дедалі більшає... Аж раптом дзвонить телефон. Міська організація "Батьківщини" на дроті.
- Віталію Івановичу, Ви ж прийдете 18-го на Європейську? Прохання взяти з собою парасольку і теплі речі. Лишаємося до перемоги. Патріа О Муерте, Віталію Івановичу.
- Ви спізнилися, мене вже запросив Арсеній Петрович. - відповідаю, похапцем натягуючи шкарпетку на ліву ногу, дивлюся на годинник. Аби не спізнитися на революцію.
Від несподіванної відповіді кол-центр "Батьківщини" кинув слухавку: ту-ту-ту-туу…
Розплющую очі. Біжу до вікна. На дворі ані людей, ані опозиції. Телефон відключений за борги: як на нього можна дзвонити? Не збагну, як така фантастика могла наститися: опозиція ходить по дворах і дзвонить...