сидіти вдома у теплих шкарпетках обіймаючи чашку чаю з лимоном
і дивитися на дощик за вікном
?
нє)
ліпше
у таку погоду
блукати вулицями рідного міста під яна тієрсена та ретро м'юзік
готувати приємності у вигляді квитків до театру для мами й тата, вечері на двох
та усіляких дрібниць
пархати понад брусківкою вже темніючого Андрієвського узвоза на якому ані душі
і відчувати себе неуцьомусторіччі
потім пити прохолодне латте з краплями доща на набережній
та дивитися на те, як Дніпро поглинає ті самі краплі
при цьому прибрати парасольку до біса
і заплющуючі очі піднімати обличче до неба
бути закоханою невідомоукого. досить дивно. але ж так прємно
потім йти пішки через усе місто додому
топлячись по кісточки у калюжах
та підспівувати дяді френку "кілінг мі софтлі", "самер вінд", "кофі сонг" і щось там ще
губитися у невідомих провулках та відчувати як від втоми відвалюються ноги
ммм
то був чудовий променад
під час якого, доречі, час від часу пахло свіжим хлібом
отак)