Каракол/Пржевальськ. Останець чужої імперії

[v1snyk]

«А ещё мир прекрасен потому, что можно путешествовать.»
М. Пржевальський

На вечір третього дня наша група дісталася міста Каракол - четвертого за величиною в Киргизії (70 тис.) і за сумісництвом центру Іссик-Кульської області.

Comments

[vmccaskey]

Да, колоритно. Цікаво, красиво, та трошки сумно.
Дерево для різьби мали везти здалека, довго та дорого. Тим і цінніші ці пам'ятки. Але начебто з немісцевих жити там мали самі засланці.

[v1snyk]

поліз шукати, звідки ж привозили дерево. не знайшов, зате натрапив на інфу, що ці будинки пережили декілька землетрусів - на совість зроблені...

[vmccaskey]

Тобто ще до Радянського Союзу.
Там у місті мав би бути місцевий музей, до нього б завітати.

[v1snyk]

музей є маленький, і явно поступається тим що в Пристань-Пржевальську чи Чолпон-Аті. та й був все одно зачинений так пізно.

[vladbespalov]

Неочікувано!
Згадалася пристань каракьой у Стамбулі. Що скажешь - тюркські народи.

Але також було б цікаво подивитися на типові споруди якими користуются люди і інфраструктуру. Як тут у мене: https://vladbespalov.livejournal.com/185206.html

[v1snyk]

Типові споруди - хрущовки і приватний сектор як у нас. а інфраструктуру не встиг би

[itro]

Люди живуть таким якимось зовсім іншим життям, що і не знаєш що сказати. Дякую за розповідь, мені цікаво читати, бо крім Алмати ніде в Середній Азії не була.

[v1snyk]

пост-радянські міста всі більш-менш схожі між собою, а от як виїхати в сільську місцевість, там дійсно геть інше життя.

[eldafirim]

Як завжди, розповідь з Киргизстану цікава та змістовна.