Братислава, ч. 2. Погляд згори
У другій частині, присвяченій столиці Словаччини, ідемо дивитись замок та підіймемось на оглядові майданчики.
Однією з визначних споруд Братислави соціалістичної є Новий міст або міст SNP (абревіатура анти-гітлерівського словацького повстання). Примітний тим, що тримається лише на одній опорі і стоїть вона на березі, а до Дунаю конструкція узагалі ніяк не дотикається.
Як і в багатьох грандіозних соціалістичних проектів, у нього є і чорна сторона: під будівництво розхерачили велику частину Братиславського Подграддя, зокрема єврейські квартали.
На вершині пілону (85 метрів) знаходиться характерної форми споруда з рестораном, яка під свій вид називається UFO, там же і оглядовий майданчик. В одній із опор ганяє ліфт, у другій - аварійні сходи.
Ціна на оглядовий майданчик була близько 7 євро за разовий вхід або близько 9 за день + ніч. Прикинувши, що мій поїзд за півгодини до півночі і що раз живем, узяв дорожчий і вперед.
Певно найбільш канонічний краєвид Братислави - град та старе місто:
На тлі всього іншого відчутно виділяється кафедральний собор св. Мартіна 13 ст.
Михальські ворота - єдина збережена (із чотирьох) брама середньовічного міста:
Видно, що історичний центр відносно невеликий.
Замок та Дунай:
Дунай за течією. На передньому плані Старий міст, найдавніший із збережених (1889-90), а всього у Братиславі їх п’ять. Зараз через нього заборонений проїзд приватного транспорту, а в майбутньому він має бути відкритий тільки для пішоходів та трамваїв.
На південь - величезний спальний район Петржалка. Ця назва має бути знайома любителям футболу: у сезоні 2005/06 однойменний клуб наробив шороху у Лізі Чемпіонів. Але з часом скапустився і зараз грає у нижчих словацьких лігах.
Петржалка має репутацію такої собі братиславської Троєщини:) І виглядає відповідно, тільки все ж у європейських панельок забарвлення більш життєрадісне.
Узагалі вся Словаччина знаходиться на лівому березі Дунаю і тільки Петржалка з парою ще більш віддалених мікрорайонів - на правому.
Вітряки на горизонті - то уже Австрія.
Нафтопереробний завод на півдні Братислави:
Ну а тепер замок, точніше, як тут кажуть, град. Історично йому більше 1000 років, але те що ми бачимо, як не крути, сучасна реконструкція. Замок згорів у 1811 р., а відбудували його лише трохи більше півстоліття тому.
Деякі фрагменти досі в процесі реставрації, як от ця брама:
Стріт-арт по дорозі. Мазні на стінах у Словаччині багато, а от чогось вартісного мало.
Піднімемось нагору.
Всередині палацу якийсь музей (не ходив).
Із замкового узвишшя гарні види на північ. Старий та Новий мости і UFO:
Яскравий міський транспорт:
Іще раз вам австрійських вітрячків:
Загалом град вилизаний-вибілений і за враженнями не дотягує до брутальних неприступних замків словацької провінції. На додачу, його палац (найперша частина, що кидається у вічі) настільки геометрично правильний, що аж не можу.
Нижчі стіни все ж цікавіші.
Околиці замку - облізлий і атмосферний шанхайчик. Православна церква св. Мікулаша (тобто Миколая) 1661 року:
Подертий будинок з малюнками замість вікон:
Скульптура «Дівчина з воронами».
Старе місто:
Обидва готичні храми:
Михальські ворота та церква кальвіністів:
Дім «У доброго пастиря», особнячок 18 ст., один з небагатьох збережених на території Подграддя.
А так зблизька виглядає кафедральний собор:
Наступна оглядова точка - меморіал радянським військовим. Від центру до неї іти не менше двох кілометрів, але можна і прогулятись, тим більше транспорт дорогий:) А по дорозі є кілька цікавих вулиць.
Досить великий простір історичної забудови обмежений квадратом вулиць Паненська - Матея Бела - Лермонтова - Стефанікова. На відміну від попсового старого міста, тут майже немає перехожих, тому тихо й чарівно, а архітектура за красою майже не поступається.
Десь в тих же краях знаходиться суровий палац архієпископів: за зачиненими воротами і з охороною.
Ну і нарешті меморіал, певно, наймасштабніший у країні. Взагалі Словаччина одна з небагатьох в ЄС не тільки зберегла пам’ятники радянським солдатам, але й підтримує їх у належному стані.
Загалом це досить велика зелена зона на узвишші, популярне місце прогулянок серед містян. Такі види звідси на захід та північ:
Братислава сучасна:
Братислава соціалістична:
Град, старе місто і UFO:
Упольований того дня стріт-арт:
Своєрідне оформлення одного із магазинчиків у центрі:
Із області божественного маркетингу:)
Ну а після вечері треба було ще раз піднятись на літаючу тарілку, щоб жаба не давила. Автобуси поночі бігали досить жваво, тільки б розібратись, які саме підходять. Новий міст, до речі, дворівневий, верхній ярус для авто, нижній для пішоходів та велосипедів. Розв’язки там такі, що мозок зламаєш.
І власне таки да, поглянути на все те ж саме у нічному варіанті було варто. І вже остаточно вертатись на вокзал, а там далі потягом уже в сторону кордону із Україною.
Однією з визначних споруд Братислави соціалістичної є Новий міст або міст SNP (абревіатура анти-гітлерівського словацького повстання). Примітний тим, що тримається лише на одній опорі і стоїть вона на березі, а до Дунаю конструкція узагалі ніяк не дотикається.
Як і в багатьох грандіозних соціалістичних проектів, у нього є і чорна сторона: під будівництво розхерачили велику частину Братиславського Подграддя, зокрема єврейські квартали.
На вершині пілону (85 метрів) знаходиться характерної форми споруда з рестораном, яка під свій вид називається UFO, там же і оглядовий майданчик. В одній із опор ганяє ліфт, у другій - аварійні сходи.
Ціна на оглядовий майданчик була близько 7 євро за разовий вхід або близько 9 за день + ніч. Прикинувши, що мій поїзд за півгодини до півночі і що раз живем, узяв дорожчий і вперед.
Певно найбільш канонічний краєвид Братислави - град та старе місто:
На тлі всього іншого відчутно виділяється кафедральний собор св. Мартіна 13 ст.
Михальські ворота - єдина збережена (із чотирьох) брама середньовічного міста:
Видно, що історичний центр відносно невеликий.
Замок та Дунай:
Дунай за течією. На передньому плані Старий міст, найдавніший із збережених (1889-90), а всього у Братиславі їх п’ять. Зараз через нього заборонений проїзд приватного транспорту, а в майбутньому він має бути відкритий тільки для пішоходів та трамваїв.
На південь - величезний спальний район Петржалка. Ця назва має бути знайома любителям футболу: у сезоні 2005/06 однойменний клуб наробив шороху у Лізі Чемпіонів. Але з часом скапустився і зараз грає у нижчих словацьких лігах.
Петржалка має репутацію такої собі братиславської Троєщини:) І виглядає відповідно, тільки все ж у європейських панельок забарвлення більш життєрадісне.
Узагалі вся Словаччина знаходиться на лівому березі Дунаю і тільки Петржалка з парою ще більш віддалених мікрорайонів - на правому.
Вітряки на горизонті - то уже Австрія.
Нафтопереробний завод на півдні Братислави:
Ну а тепер замок, точніше, як тут кажуть, град. Історично йому більше 1000 років, але те що ми бачимо, як не крути, сучасна реконструкція. Замок згорів у 1811 р., а відбудували його лише трохи більше півстоліття тому.
Деякі фрагменти досі в процесі реставрації, як от ця брама:
Стріт-арт по дорозі. Мазні на стінах у Словаччині багато, а от чогось вартісного мало.
Піднімемось нагору.
Всередині палацу якийсь музей (не ходив).
Із замкового узвишшя гарні види на північ. Старий та Новий мости і UFO:
Яскравий міський транспорт:
Іще раз вам австрійських вітрячків:
Загалом град вилизаний-вибілений і за враженнями не дотягує до брутальних неприступних замків словацької провінції. На додачу, його палац (найперша частина, що кидається у вічі) настільки геометрично правильний, що аж не можу.
Нижчі стіни все ж цікавіші.
Околиці замку - облізлий і атмосферний шанхайчик. Православна церква св. Мікулаша (тобто Миколая) 1661 року:
Подертий будинок з малюнками замість вікон:
Скульптура «Дівчина з воронами».
Старе місто:
Обидва готичні храми:
Михальські ворота та церква кальвіністів:
Дім «У доброго пастиря», особнячок 18 ст., один з небагатьох збережених на території Подграддя.
А так зблизька виглядає кафедральний собор:
Наступна оглядова точка - меморіал радянським військовим. Від центру до неї іти не менше двох кілометрів, але можна і прогулятись, тим більше транспорт дорогий:) А по дорозі є кілька цікавих вулиць.
Досить великий простір історичної забудови обмежений квадратом вулиць Паненська - Матея Бела - Лермонтова - Стефанікова. На відміну від попсового старого міста, тут майже немає перехожих, тому тихо й чарівно, а архітектура за красою майже не поступається.
Десь в тих же краях знаходиться суровий палац архієпископів: за зачиненими воротами і з охороною.
Ну і нарешті меморіал, певно, наймасштабніший у країні. Взагалі Словаччина одна з небагатьох в ЄС не тільки зберегла пам’ятники радянським солдатам, але й підтримує їх у належному стані.
Загалом це досить велика зелена зона на узвишші, популярне місце прогулянок серед містян. Такі види звідси на захід та північ:
Братислава сучасна:
Братислава соціалістична:
Град, старе місто і UFO:
Упольований того дня стріт-арт:
Своєрідне оформлення одного із магазинчиків у центрі:
Із області божественного маркетингу:)
Ну а після вечері треба було ще раз піднятись на літаючу тарілку, щоб жаба не давила. Автобуси поночі бігали досить жваво, тільки б розібратись, які саме підходять. Новий міст, до речі, дворівневий, верхній ярус для авто, нижній для пішоходів та велосипедів. Розв’язки там такі, що мозок зламаєш.
І власне таки да, поглянути на все те ж саме у нічному варіанті було варто. І вже остаточно вертатись на вокзал, а там далі потягом уже в сторону кордону із Україною.