Бурштин
Місто Бурштин асоціюється у першу чергу з однойменною ТЕС, енергетичним серцем Прикарпаття і найбільшим забруднювачем довколишнього середовища заодно. В той же час воно ніяк не пов’язане з дорогоцінним камінням, яке так само миють на Поліссі, добиваючи нещасні наші ліси, хоча на те давно забили і забули.
Бурштин лежить на півдорозі між Рогатином та Галичем, тому його зручно відвідати на шляху між ними, що ми і зробимо.
Проте перше, що ми побачимо, буде не ТЕС, а церква 1802 року. Ми все ж на Галичині.
Є таке.
Якщо в місті і зупиняються туристи, то роблять це, по-перше, із-за синагоги початку 20 ст. Як для такого типу культових споруд, вона добре збережена і виглядає на відмінно. Хоча давно не виконує своїх функцій: зараз це будинок культури, а в радянські часи була поліклініка.
Центр, якщо так можна сказати (бо я так і не зрозумів, чи є в цьому місті центр як такий), доповнює костьол Святої Трійці, освячений 1774 року (вежу добудували у 1800).
Власне, на цьому огляд Бурштина-туристичного можна б і завершити, але раз уже мене туди занесло, вирішив пройтись до водосховища. Дорогою мені трапилась найбільша церква міста із дуже своєрідними вікнами.
А також недавно відреставрована усипальниця Скарбеків-Яблоновських 1813 року поруч зі старими похованнями.
Проходимо в парк.
У 1962 році для потреб ТЕС на річці Гнила Липа утворили водосховище площею 12,6 км2 (в народі його називають Бурштинським морем). Від парку воно відділене каналом, паралельним західному берегу.
Місцями тут дійсно мальовниче, ще й міські шпилі над деревами стирчать.
А на вузькому пересипі утворився стихійний пляж, дуже людний спекотного літнього дня. Хоча купатись тут не рекомендується, народ радісно бовтається на тлі димних труб електростанції. Така собі пост-апокаліптична замальовка.
Село Коростовичі на протилежному березі та його церква.
І природа навколо. Водосховище має дещо підвищену температуру від близькості ТЕС, що сприяло активному заселенню його рибою та птахами.
Сам же Бурштин - обійняти і плакати. Місто мало того що не дуже старовинне так багате на пам’ятки, так ще й виглядає вкрай бідно та занехаяно. І це при тому, що поруч такий промисловий гігант! Невже не можна віджати нічого на благоустрій, хоча б за екологічну шкоду?
М’ячик біля стадіону.
Бурштинський «Енергетик» довгий час тримався аж у Першій лізі, що не так вже й типово для 15-тисячного міста, але зрештою сконав у 2012 році. Зараз місцева команда бігає лише на чемпіонат області. Футбольний стадіон знаходиться також на березі водосховища і на підході до нього відкриваються чудові види.
Ну а саму ТЕС видно ще звіддаля з дороги, та і з багатьох точок навколо. Ось так вона виглядає із замкової гори у Галичі.
Бурштин лежить на півдорозі між Рогатином та Галичем, тому його зручно відвідати на шляху між ними, що ми і зробимо.
Проте перше, що ми побачимо, буде не ТЕС, а церква 1802 року. Ми все ж на Галичині.
Є таке.
Якщо в місті і зупиняються туристи, то роблять це, по-перше, із-за синагоги початку 20 ст. Як для такого типу культових споруд, вона добре збережена і виглядає на відмінно. Хоча давно не виконує своїх функцій: зараз це будинок культури, а в радянські часи була поліклініка.
Центр, якщо так можна сказати (бо я так і не зрозумів, чи є в цьому місті центр як такий), доповнює костьол Святої Трійці, освячений 1774 року (вежу добудували у 1800).
Власне, на цьому огляд Бурштина-туристичного можна б і завершити, але раз уже мене туди занесло, вирішив пройтись до водосховища. Дорогою мені трапилась найбільша церква міста із дуже своєрідними вікнами.
А також недавно відреставрована усипальниця Скарбеків-Яблоновських 1813 року поруч зі старими похованнями.
Проходимо в парк.
У 1962 році для потреб ТЕС на річці Гнила Липа утворили водосховище площею 12,6 км2 (в народі його називають Бурштинським морем). Від парку воно відділене каналом, паралельним західному берегу.
Місцями тут дійсно мальовниче, ще й міські шпилі над деревами стирчать.
А на вузькому пересипі утворився стихійний пляж, дуже людний спекотного літнього дня. Хоча купатись тут не рекомендується, народ радісно бовтається на тлі димних труб електростанції. Така собі пост-апокаліптична замальовка.
Село Коростовичі на протилежному березі та його церква.
І природа навколо. Водосховище має дещо підвищену температуру від близькості ТЕС, що сприяло активному заселенню його рибою та птахами.
Сам же Бурштин - обійняти і плакати. Місто мало того що не дуже старовинне так багате на пам’ятки, так ще й виглядає вкрай бідно та занехаяно. І це при тому, що поруч такий промисловий гігант! Невже не можна віджати нічого на благоустрій, хоча б за екологічну шкоду?
М’ячик біля стадіону.
Бурштинський «Енергетик» довгий час тримався аж у Першій лізі, що не так вже й типово для 15-тисячного міста, але зрештою сконав у 2012 році. Зараз місцева команда бігає лише на чемпіонат області. Футбольний стадіон знаходиться також на березі водосховища і на підході до нього відкриваються чудові види.
Ну а саму ТЕС видно ще звіддаля з дороги, та і з багатьох точок навколо. Ось так вона виглядає із замкової гори у Галичі.