24 вида горы Фудзи кисти Фокусая
Книжку з такою назвою я так і не дочитав (не люблю фентезі), а от заголовок пригодився. І правда, коли протягом кількох днів бачиш із вікна одні і ті ж гори, якраз щось подібне і вертиться в голові. Ну і зайвий раз переконуєшся, що гори прекрасні в будь-яку погоду, пору року і частину доби.
Трускавець, як на мене, цілком заслуговував би визначення «міста без душі». Перша половина людей, які тут є, приїхала тимчасово відпочити і поправити здоров’я, друга - заробити на цьому грошей. Річ навіть не зовсім у його несхожості на інші галицькі містечка - розмірені, консервативні й набожні, а у відчутті постійної метушливості і тимчасовості, якими просякнуте повсякдення Трускавця.
Тим не менш, це місто усе одно прекрасне - по-перше, завдяки своїм чудовим віллам, а також навколишній природі, кільком старовинним храмам та оптимістичній курортній атмосфері.
Трускавець активно та досить хаотично росте вшир і в висоту. Сумніваюсь, що існує хоч якийсь генеральний план чи щось тому подібне, а дарма. Якщо випустити ситуацію з-під контролю, на виході можна отримати чудовисько на зразок Алушти.
Лавочка для закоханих стоїть не у центрі, як можна було б подумати, а на подвір’ї греко-католицької церкви.
Там є і інші речі, які нечасто можна побачити у дворі храму.
Сама церква.
На виїзді на Дрогобич зводять іще одну, дерев’яну.
Там же кільце з фонтанчиком.
На протилежній, південній окраїні Трускавця є живописне водосховище, але погуляти понад ним не вдасться - санітарна зона.
Свічка на виїзді на Борислав.
Неповторний архітектурний образ центру міста складають вілли, переважно дерев’яні, які з’явились тут у курортний бум на зламі 19-20 століть. Частина їх із різних причин не дожила до наших днів, решта перебуває в основному у приватній власності.
«Гопляна», 1924 рік.
«Анастасія», 1907.
«Ягуся», 1910.
«Погонь», 1912.
«Сиріус», 1901. Всередині знаходиться музей міста.
«Софія», 1898.
«Під Божою Матір’ю», 1898.
«Зося», 1895.
«Світязянка», 1895.
«Олімпія», 1913.
«Клюберг», 1907.
«Постій», 1911.
Між ними часом можна надибати сліди й іншої епохи.
«Ґражина», 1895.
Ще кілька будиночків я не ідентифікував, або вони є новобудовами, вдало стилізованими під старовину.
Цікавий фонтан.
Відпочивають тут не тільки люди…
Церква Святого Миколая з дзвіницею.
І пам’ятники релігійної направленості навколо неї.
І все ж, у першу чергу, сюди їдуть із-за мінеральних вод. Наплив людей у Бювет №1 у момент відкриття нагадує чи то зомбі апокаліпсис, чи старт продажі нового айфону. Усі ці «Нафтусі», «Юзі» і інші води, опинившись назовні, дуже швидко втрачають свої властивості. Тому лікування можливе лише на місці.
Фонтан перед бюветом.
Центр міста типово-курортний. Розваги, сувеніри, солодощі і все інше, на що ви могли би витратити гроші. Є й екзотичні істоти для фото за гроші, але коли у апарата зум 28, то пофіг:)
Часом попахує якщо не жорстоким, то не особо дбайливим поводженням з тваринами.
Ягідки невідомі, та й не їсть ніхто.
Також на вуличках середмістя я надибав акуратний костел.
З однієї зі сторін до центру прилягає міський парк - велика зелена зона для відпочинку і неспішних прогулянок. Звивисті стежечки, цікаві скульптури і тихі струмки - все в комплекті. Курортний Трускавець чекає на вас.
Трускавець, як на мене, цілком заслуговував би визначення «міста без душі». Перша половина людей, які тут є, приїхала тимчасово відпочити і поправити здоров’я, друга - заробити на цьому грошей. Річ навіть не зовсім у його несхожості на інші галицькі містечка - розмірені, консервативні й набожні, а у відчутті постійної метушливості і тимчасовості, якими просякнуте повсякдення Трускавця.
Тим не менш, це місто усе одно прекрасне - по-перше, завдяки своїм чудовим віллам, а також навколишній природі, кільком старовинним храмам та оптимістичній курортній атмосфері.
Трускавець активно та досить хаотично росте вшир і в висоту. Сумніваюсь, що існує хоч якийсь генеральний план чи щось тому подібне, а дарма. Якщо випустити ситуацію з-під контролю, на виході можна отримати чудовисько на зразок Алушти.
Лавочка для закоханих стоїть не у центрі, як можна було б подумати, а на подвір’ї греко-католицької церкви.
Там є і інші речі, які нечасто можна побачити у дворі храму.
Сама церква.
На виїзді на Дрогобич зводять іще одну, дерев’яну.
Там же кільце з фонтанчиком.
На протилежній, південній окраїні Трускавця є живописне водосховище, але погуляти понад ним не вдасться - санітарна зона.
Свічка на виїзді на Борислав.
Неповторний архітектурний образ центру міста складають вілли, переважно дерев’яні, які з’явились тут у курортний бум на зламі 19-20 століть. Частина їх із різних причин не дожила до наших днів, решта перебуває в основному у приватній власності.
«Гопляна», 1924 рік.
«Анастасія», 1907.
«Ягуся», 1910.
«Погонь», 1912.
«Сиріус», 1901. Всередині знаходиться музей міста.
«Софія», 1898.
«Під Божою Матір’ю», 1898.
«Зося», 1895.
«Світязянка», 1895.
«Олімпія», 1913.
«Клюберг», 1907.
«Постій», 1911.
Між ними часом можна надибати сліди й іншої епохи.
«Ґражина», 1895.
Ще кілька будиночків я не ідентифікував, або вони є новобудовами, вдало стилізованими під старовину.
Цікавий фонтан.
Відпочивають тут не тільки люди…
Церква Святого Миколая з дзвіницею.
І пам’ятники релігійної направленості навколо неї.
І все ж, у першу чергу, сюди їдуть із-за мінеральних вод. Наплив людей у Бювет №1 у момент відкриття нагадує чи то зомбі апокаліпсис, чи старт продажі нового айфону. Усі ці «Нафтусі», «Юзі» і інші води, опинившись назовні, дуже швидко втрачають свої властивості. Тому лікування можливе лише на місці.
Фонтан перед бюветом.
Центр міста типово-курортний. Розваги, сувеніри, солодощі і все інше, на що ви могли би витратити гроші. Є й екзотичні істоти для фото за гроші, але коли у апарата зум 28, то пофіг:)
Часом попахує якщо не жорстоким, то не особо дбайливим поводженням з тваринами.
Ягідки невідомі, та й не їсть ніхто.
Також на вуличках середмістя я надибав акуратний костел.
З однієї зі сторін до центру прилягає міський парк - велика зелена зона для відпочинку і неспішних прогулянок. Звивисті стежечки, цікаві скульптури і тихі струмки - все в комплекті. Курортний Трускавець чекає на вас.